До законопроєкту було подано понад 300 поправок.

“Старші покоління ще нічого не второпали. Вони жують свою звичну жуйку й намагаються передати свій досвід нащадкам. Вони вже програли. Той їхній досвід молодим не потрібний”.

“Наші ділки завжди щось нібито переймають із західної (головно – американської) культури, але все це тут-таки безнадійно спаскуджують”, – пише Андрухович.

“Для цих георгафічних умов і протяжності моста можна було обрати набагато дешевше і простіше рішення”, – Кшиштоф Вахальські.

“Коли я виріс, то похорони мені перестали подобатися. Бо ховати старих людей, яких ти ледве знав, не так сумно, а то й геть не сумно, як ховати друзів”, – пише Винничук. Дуже гарна щемлива колонка про життя і смерть…

“Вже й забув назву того американського фільму, де досвідчений дядько каже молодому компаньйонові: «Весь світ тюрма. І в ній лютують два наглядачі: закон і мораль». Є в тому правда”.

Ви бачите її зліва і впізнаєте. Це преЗе!дент, іншими словами – Президент України Володимир Зеленський. Праворуч від нього – теж президент, але на цьому й закінчується все, що їх сьогодні об’єднує: назва їхніх посад. Колись їх об’єднувало дещо поважніше – телешоу. Але кожне телешоу так чи так закінчується й публіка перестає гиготіти.

Бо лемки на той час вміли всякого такого у господарстві, що бойкам і не снилося. Не кажучи вже про пісні.

“В попередні віки люди від депресії рятувались, вірячи в Бога. Вона тоді, хоч і мала інші назви, вважалася смертним гріхом”, – пише Винничук.

“Парадоксально, але через образ ворога можна, за бажання, визначити образ друга. Але не навпаки. Образ ворога завжди конкретніший, чіткіше локалізований”.

Рівно 80 років тому, 15 листопада 1939-го, радянська сталінська імперія завершила формальну леґітимізацію приєднання західноукраїнських земель.

…держава більше не є перешкодою – вихідний день передбачено і наприкінці грудня, і на початку січня. Справа тепер за рішенням нашої Церкви. Очевидно, греко-католицької, бо від інших наразі годі сподіватися календарних модифікацій.

“Спробуймо уявити український роман про 1937 рік, де термін «чекіст» було б замінене на “єврей”. Скандал був би неймовірний”, – пише Винничук.

“Люди пліткували завжди. Не встигали мисливці вполювати мамонта й урочисто відрізати йому… хобота, а жінки у печері вже обговорювали подробиці: яму викопали замалу, мамонт впав в неї не тим боком, а ватаг у вирішальний момент зашпортався”

“Виправдовувати переважання російської мови в редакційних матеріалах трафіком — ганебно. Бо насправді це ніщо інше, як прояв меншовартості”, – пише Супрун.