“І ще одне: фільм, в якому горить Кремль, просто не можна не подивитися”, – пише Уляна Супрун.
“І все ж я не по-християнськи почувався поруч з ними аристократом, якого неприємно обтяжує вимушена можливість зближення з такими типами. Справа в тому, що вони, маючи бездоганну галицьку вимову, говорили попросту бридко…”
“Про «червоні лінії» в нас говорять політологи і таксисти, влада й опозиція, лідери й аутсайдери, телеканали і двірники. Перетне? Ні, не перетне. А я кажу, перетне. А я впевнений – ні”…
“Він вважає, що «когда человек начинает красиво говорить, то я думаю, что он болван», тому й не намагається говорити красиво”, – пише Винничук.
Ззовні колекціонери травм дуже різні. Серед них зустрічаються і розумні, й не дуже, вони можуть бути успішними або невдахами. Але всіх цих людей об’єднує тремтливе ставлення до життєвих поразок і катастроф.
Коли будівництво закрило собою погляд на некрополь з дороги, на цвинтарі почалися неподобства. Він перетворився на велику хазу-скансен. Гробівці відкривали, небіжчиків, обшукавши стосовно золота і цінних речей, викидали надвір, у спорожнілих мінівіллах облаштовували затишні притони з килимками, подушками, свічками, гітарами і кріпленим вином.
“Я пропоную “кинути їх у воду”. Хто утримається – молодець, хто “потоне” – будемо об’єднувати, -каже Руслан Марцінків.
“Видавці поклали давно вже улюблений орган нашого президента на норми української мови. Та всі рекорди б’ють харківські і київські видавництва”, – пише Винничук.
В Україні й досі популярна приказка «бідні, бо дурні, дурні, бо бідні». Зрозуміло, що в ній, як і всякому колі безвиході, криється обман. Розум за гроші не купиш. За гроші можна купити лише диплом. Розум є наслідком мандрів за обрії. Й не лише у фізичному плані.
8 грудня в Москві «сторони» підпишуть 31 (!) документ. Спільний парламент і уряд. Спільні «армія, мова, віра» (російські), валюта (російська), силовики (російські). Спільний кордон…
Сучасний український фашизм має в своїй основі базові глобальні речі. Радість споживацтва, життя як розвага, перенаселення, зменшення затрат для первинної ситості, технології колективізму і сегментації спільноти водночас, гомоцентризм, невизначеність, відсутність ідеології і сенсу…