Категорія

Погляд

Категорія

“І все ж я не по-християнськи почувався поруч з ними аристократом, якого неприємно обтяжує вимушена можливість зближення з такими типами. Справа в тому, що вони, маючи бездоганну галицьку вимову, говорили попросту бридко…”

“Про «червоні лінії» в нас говорять політологи і таксисти, влада й опозиція, лідери й аутсайдери, телеканали і двірники. Перетне? Ні, не перетне. А я кажу, перетне. А я впевнений – ні”…

Коли будівництво закрило собою погляд на некрополь з дороги, на цвинтарі почалися неподобства. Він перетворився на велику хазу-скансен. Гробівці відкривали, небіжчиків, обшукавши стосовно золота і цінних речей, викидали надвір, у спорожнілих мінівіллах облаштовували затишні притони з килимками, подушками, свічками, гітарами і кріпленим вином.

В Україні й досі популярна приказка «бідні, бо дурні, дурні, бо бідні». Зрозуміло, що в ній, як і всякому колі безвиході, криється обман. Розум за гроші не купиш. За гроші можна купити лише диплом. Розум є наслідком мандрів за обрії. Й не лише у фізичному плані.

Сучасний український фашизм має в своїй основі базові глобальні речі. Радість споживацтва, життя як розвага, перенаселення, зменшення затрат для первинної ситості, технології колективізму і сегментації спільноти водночас, гомоцентризм, невизначеність, відсутність ідеології і сенсу…