Володимир Єшкілєв Kордон між літом і осінню майже неможливо подолати без пригод. Перше березня, перше червня і перше грудня приходять непомітно. Але не перше вересня. І справа навіть не в тому, що починається навчальний рік. Просто щороку цього дня вмирає чергове літо, а цих літ нам одміряно не так вже й багато. Мало хто здогадується, що між тридцять першим серпня і першим вересня вмираюче літо дарує своїм паладинам і послідовникам ще одну добу – теплу, містичну, невловиму. А осінь, дозволяючи розташувати на своєму кордоні цю невловиму теплість, вимагає від літа данини. Ця містична доба за вимогою осені означається не тридцять першим серпня, а нульовим вересня. Хтось встигає прожити цю межову добу, а хтось ні. Більшість людей таки просто засинає 31‑го серпня, а прокидається 1‑го вересня.

Андрій Філіппський Багато туристів люблять наші гори та мандрують ними. Щороку більше. Але буває таке, що турист потрапляє в халепу — чи то травмується, чи його «вхопить» знаменитий карпатський блуд. Тоді вони просять допомоги у рятувальників. Отже, знайомтесь — Олег Ковтун, командир Івано-Франківського гірського пошуково-рятувального загону.

Володимир Єшкілєв У неділю у центрі «Є» відбувся круглий стіл «Присутність літератури». Говорили, зрозуміло, про неї. Про літературу. Підводили проміжні підсумки розвитку вітчизняного літпроцесу. Думали над тим, чому не справдилися оптимістичні прогнози середини дев’яностих, коли здавалося: над світової гуманітарною ареною сходить сонце українського письменства. Зрозуміло, що до єдиної думки не прийшли, та й не буває в таких дискусіях єдиної думки.

Тетяна Соболик Про стихійну торгівлю в Івано-Франківську говорять давно. У міськвиконкомі 26 серпня відбулася нарада всіх, хто бодай якось може вирішити це питання. Начальнику міського управління торгівлі Ігорю Витриховському ледь не щотижня доводиться за це відповідати.

Інна Богословська Як виглядав початок кар’єри молодого фахівця у совкові часи? Як би добре ти не працював — твоя зарплата все одно дорівнюватиме заробітку якогось нероби за сусіднім столом чи верстатом. Як би добре не вчився — все одно без блату не потрапити до престижного вишу або не отримати пристойної роботи після нього. Радянське минуле й нині залишило безліч своїх рудиментів у системі влади, економіці, охороні здоров’я та освіті. Навіть намагаючись створити щось нове, нам постійно доводиться стикатися з ними.

Володимир Єшкілєв Люди прагнуть щастя. Себто, переселення у той казковий світ успіху, який їм показують у серіалах. Там, у яскравому світі, живуть у приміщеннях з наслідками євроремонтів, не працюють (лише сидять у красивих позах за красивими столами у красивих офісах) і приємно страждають від кохання. Люди прагнуть знайти ключі і паролі, якими відкриваються двері до того яскравого світу.

Тетяна Соболик В Івано-Франківську так багато проблем, пов’язаних з комуналкою, що практично в кожного мешканця є претензії. «Репортер» поцікавився в начальника управління житлово‑комунального господарства Петра Косюка, чи робляться реформи у цій галузі і що планується робити надалі?

Володимир Єшкілєв На початку серпня на українських просторах Інтернету виник колишній ведучий програми «Епіцентр» з рефлексіями на візит патріарха Кирила. Взагалі, цей візит чомусь (я здивований) породив різноманітні емоції у великої кількості людей, з чим, в принципі, Кирила можна й привітати. Скажімо, його Константинопільський колега Варфоломій минулого року тут теж був, але такого довгого шлейфа «букафф» за собою не залишив. Але мова не про це, а про рефлексії відомого журналіста, який, серед іншого, припустив, що Україна являє собою failed state – аварійну державу. Державу, що не склалася. Й не тільки припустив, а й навів аргументи. Не дивно, що його за це поскубали патріотично налаштовані мешканці вітчизняних сайтів. Планіда бо в них така – поскубувати. Хоча, могли б, я думаю, теж навести певних аргументів на захист протилежної позиції: що держава, мовляв, склалася і не аварійна вона зовсім.

Микола Волков Робота гідрометеорологів на перший погляд не помітна. Та ми користуємось нею кож-ного дня. А коли приходить стихія, то від повідомлень гідрометцентру залежить життя і здоров’я тисяч людей. Про те, як сьогодні працюють метеорологи області, «Репортер» вирішив дізнатися в начальника Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології Володимира Фриговича.

Володимир Єшкілєв Кількість маленьких занепадів і здичавінь зростала-зростала і раптом переросла в якість. У великий занепад і загальне здичавіння. І в країні в цілому, і в межах щоденної досяжності автора. Навіть огляд місцевих «інформаційних ресурсів» не втішає й не заспокоює. Політиків обмінюють на мило, блогери каються, що топили кошенят у Бистриці.

Марія Гаврилюк Часто у людей, які збираються йти на пенсію, виникає багато запитань до Пенсійного фонду. Та й ті, що вже стали пенсіонерами, теж не завжди знають про зміни до законодавства, не розуміють, як їм нараховується пенсія. Врешті-решт приходять до Пенсійного фонду із запитанням: чому у сусіда більша пенсія, ніж у мене? Відповісти на актуальні для пенсіонерів запитання погодилася заступник начальника управління, начальник відділу призначення пенсій в Івано-Франківську Оксана Романець.

Діяльність наших молодіжних організацій або дуже помітна, або не помітна взагалі. Однак те, що їхня кількість щороку збільшується — факт відомий. Наразі в області їх зареєстровано понад сімдесят. Тож, чим вони займаються після реєстрації, потрібні вони чи ні, і чим керуються молоді люди при об’єднанні в «молодіжки»? Про це погодився поговорити з «Репортером» перший начальник обласного управління юстиції Володимир Ковальчук.

Вулицями Франківська вештаються лузери. Себто, невдахи. Лузери вешталися містом завжди, але цього літа їх чомусь побільшало. Може у всьому винна спека, може саме вона вигнала їх на вулицю. Адже зазвичай люди цієї породи сидять на диванах перед телевізорами і змішують невдоволеність життям з пивом, плітками та серіалами. Але від спеки їхні старі дивани починають смердіти. З них випаровується минуле. Запахи забутих подій, забутого поту і забутих сподівань. Ці запахи наповнюють квартири лузерів актуальною нестерпністю. І вони залишають свої ароматні диванні гнізда та виходять на пропечені сонцем вулиці. Влітку, на їхнє щастя, не обов’язково мати понтового одягу. Зійде й стара вицвіла сорочка з короткими рукавами, куплена за часів Горбачова, або ж не менш вицвіле платтячко, перешите подругою з принагідного секонду.

 Наталія Гасюкначальник обласного управління туризму: – Пані Наталю, як вплинули нинішні економічні негаразди на розвиток туризму на Прикарпатті?– Тут, як завжди, є два боки – негатив і позитив. По-перше, українці вже не можуть дозволити собі відпочивати, як раніше. Тривалість перебування скоротилася з двох тижнів до декількох днів. Також люди переорієнтовуються – від люксу до середнього класу. А позитив у тому, що наші заклади відчули – ціни в них надто високі, повернулися до реалій. Якщо раніше проживання коштувало 50 доларів, то тепер – 30, було 200 гривень – стало 50. У кількості туристів ми не втратили, зменшився обсяг отриманих коштів.

«Хоч би нас дійсно хтось окупував!» – каже старий чоловік, що примостився на узбіччі хирлявого політичного мітингу. Старий стомився стояти на спеці, витирати піт картатою хустиною і вдивлятися в обличчя чергового оратора. Він каже те, про що насправді думає. Що його пече. В нього світоглядне роздвоєння. З одного боку, він знає, що живе напередодні вісімнадцятої річниці незалежності України, що п’ятий рік Україною кермує президент-патріот і команда щирих націонал-лібералів, у яких «ліберальне» треба шукати з мікроскопом, а «національне» (в розумінні «етнографічне», що для старого одне й теж) стирчить звідусіль. З іншого боку, оратори переконують старого, що нашу країну окупували чужинці. Що треба боротися з «чужими», які сіли на шию Україні. Такий от складно закручений сюжет.