Роман Григорів та Ілля Разумейко пофестивалили світом, написали музику до фільмів і серіалу, стали лавреатами Шевченківської премії та ще й заснували лабораторію Opera Aperta (з італійської – відкрита опера).

Автором інсталяції є відомий український художник та коваль Василь Гудима.

Шепіт – автентичне село майстрів гуцульського ремесла в Косівському районі. У одній з давніх гуцульських хатин ще залишилась піч з сюжетними кахлями.

Відкриття планують на грудень цього року, щоб туристи, які приїжджають сюди на зимові свята, змогли пізнати й дивовижний світ Параски Плитки-Горицвіт.

Картини з фондів Національного музею Тараса Шевченка створили небачений донині ажіотаж – до музею шикуються черги, екскурсоводи зашиваються від напливу груп.

Гості фесту мали можливість подивитися документальні стрічки про війну на Донбасі, про волонтерів та простих людей у прифронтовій зоні. Також висадили 12 дерев. Кожне – в ім’я загиблого друга чи побратима

“Чума наших перекладів – використання російських текстів як підрядників”, – каже Остап Українець.

На своїй сторінці у мережі Facebook франківський облмуздрамтеатр розписав чіткі правила відвідування театру у червоній зоні.

34 790 осіб обирали 30 книжок зі списку.

Серед представлених картин – відомі «Катерина», «Селянська родина», «Одаліска». А також – портрет Жуковського, намальований Карлом Брюлловим. Ця картина викупила Шевченка з кріпацтва. Всього представлені 37 робіт.

Проєкт реалізований за підтримки Українського культурного фонду. Його мета – ближче познайомити слухачів з відомим українським композитором.

“Ну якими були ми 10 років перед тим у свої 20? 1980-й? Жах подумати. Ми були затиснуті Системою так, що тішилися хіба лиш гуртожитськими пиятиками й фільмами Тарковського. У свої 20 я нізащо в житті не виліз би на жодну сцену читати власні вірші, і хтозна, чи й анекдота зміг би гідно переказати”, – пише Андрухович.

Франківці першими почують невідомі твори відомого композитора у виконанні хору “Воскресіння”. Фільм знімали у п’яти соборах в різних містах України.

“Проходжу кількасот метрів з адвокатом, страшенно на адвоката не подібним. Як життя? – питає він. Вважаючи, що адвокатам треба відповідати максимально правдиво, кажу – богемно”, – пише Прохасько.

Гуцульські ковдри з нефарбованої вовни називаються ліжниками і їх виробляли гуцули стільки часу, скільки себе пам’ятають.