Минулих вихідних, з 2 по 4 травня, до села Криворівні Верховинського району понаїхало зо дві тисячі людей з різних куточків України та навіть з-за кордону. За ці дні вони випили понад 400 літрів верховинського пива та з’їли зо 300 кг місцевої бринзи та будзу. А ще зліпили десятки різних видів глиняного посуду, наткали ліжників і наслухалися неймовірної музики. То було свято серед гір – другий фестиваль карпатської культури «Черемош-фест».
Франківчанка Оксана Мислюк, кондитер з неабияким стажем, поєднала два свої найбільші захоплення – малювання та шоколад. Вона малює шоколадні картини на склі. Навіть мріє написати ікону, теж смачними «фарбами».
Те, що навіть у найважчі часи українці знайдуть і привід, і спосіб посміятися з ворога, давно відомо. Останні події в Україні – чи не найкраще тому підтвердження. Варто згадати хоча б ті всі фотожаби, анекдоти, карикатури, які народ придумував навіть у найкривавіші майданівські дні. А як цю зброю використовували повстанці більш ніж півстоліття тому?
У вівторок, 8 квітня, у конференц-залі готелю «Станіславів» відбулася презентація середовища «Тепле місто». Цей проект спрямований на розвиток і перетворення обласного центру на прогресивне та естетичне місто.
Василь Шкурган із села Смодна Косівського району, може, єдиний, хто пише нині гуцульською говіркою. Його колоритна поезія та прості життєві історії заворожують і надихають. Прочитав – і ніби походив Карпатами.
У п’ятницю, 28 березня, у Центрі сучасного мистецтва (ЦСМ) семеро івано-франківських художників презентували виставку живопису, фото та інсталяції «Весна. Війна».
Народні пісні, виконані на цимбалах у стилі драм-н-бейс, дабстеп чи в рокових аранжуваннях – це щось! Отак відновлює творчість предків молодий музикант із Ворохти – Петро Сказків. А допомагає йому у цьому дитячий сімейний ансамбль «Петрос», який нещодавно увійшов у сороківку найкращих у телешоу «Україна має талант».
Минулої п’ятниці у Львівській галереї мистецтв імені Бориса Возницького відбулася презентація фотовиставки та книги Василя Пилип’юка «Україна – земля Тараса». Вона стала однією з ланок масштабного творчо-культурологічного проекту івано-франківського фотохудожника.
Українська революція триває і має вона багато фронтів, один із них – мистецький. Писати, складати, малювати є про що, важко й перелічити усі яскраві моменти, які ми пережили за ці два місяці. Нині ж виокремимо з усіх одну історію, бо хоч і почалася вона трагічно, зате дуже натхненно завершилася.
Перед святами у майстерні Наталії Гаврилюк із городенківського села Глушків – справжній ажіотаж. Жінка добре знається на рослинах і робить із них обереги. Кому цьогоріч потрібно більше любові – докладає пахучого василька, кому грошей – лунарію, аби були всі здорові – тисячолисника, а щоб відвертати злі сили – звіробою.
Маємо свято Миколая – дітки нині радісно розгортають омріяні подарунки. Та чи багато з них попросили у Святого книжку? Як захопити малечу друкованим словом – у розмові з відомим поетом, публіцистом і дитячим письменником Іваном Андрусяком.
Село Підліски Долинського району має унікальний об’єкт на всю Україну. Там у старій дерев’яній церквиці стоїть справжній орган. Ще 20 років тому на ньому грали під час Богослужінь. Нині він мовчить…
Які асоціації викликає у вас згадка про Рогатин? Улюблена дружина Сулеймана? Препогана дорога на Львів? Церква святого Духа? Костел св. Миколая? Безрадісне існування західноукраїнської провінції? Саме це ще донедавна спадало мені на думку, коли чула назву містечка. Однак з недавніх пір Рогатин асоціюється у мене виключно з Едіт Піаф. З деякими її композиціями, які досі співає увесь світ.
Галицький художник Володимир Сірко вже понад 30 років займається розписом церков та іконописом. Каже, для нього це своєрідна медитація та очищення.