Франківчанка Вікторія Квасняк вже шість років мешкає в Новій Зеландії й лише нині вперше приїхала додому в омріяну відпустку. «Репортеру» вона розповіла про острівний час, друзів із племені маорі та неймовірну природу цієї країни.
Диляр Таммо – сирійський курд, який уже восьмий рік живе у Франківську – розповів «Репортеру» про життя сирійської спільноти в місті.
Зустріли українську сім’ю, яка живе в Чилі. Розповідали, що настільки звикли до землетрусів, що на незначні поштовхи вже не реагують.
Фінальною для «Гогольфесту-2016» стала сон-опера «НепрОсті» за однойменним романом Тараса Прохаська. Вона відбулася за участю автора, у плацкартному вагоні та під теплими пледами «Укрзалізниці»…
«Було, що завклубом знімає афіші й каже всім: «Кіна не буде, бо кінщик заслаб». То так мене в селі називали, – розповідає 78-річний Юрій Белейович, який у 1950-роках юнаком їздив від села до села та крутив людям кіно.
Антиутопія Олдоса Гакслі “Який чудесний світ новий!” українською мовою від франківського проекту “Вавилонська Бібліотека”
Досвідчений мандрівник Євген Іхельзон приїхав із Києва до Франківська з лекцією про те, як організувати самостійну подорож до Індії. Перед доповіддю «Репортер» розпитав його про Азію та як відважитись на далеку мандрівку.
Приміром, в будівлі міського антимонопольного комітету раніше розташовувався бордель, а підвал однієї зі шкіл слугував катівнею НКВС.
Данський геріатричний пансіонат. Літній чоловік, який там мешкає, просто дивиться в бік вулиці. Весь дворик абсолютно відкритий для світу і всередині висаджений пишними кущами троянд різних кольорів. А як живуть наші пенсіонери?
Свій тур «Вітер» починає саме з Івано-Франківська. Далі будуть виступи у Чернівцях, Вінниці та Києві. Чекаємо цікаве, колоритне, видовищне шоу.
“Ми думали, що містяни через картини зможуть подивитися на інших, не таких, як вони, а вийшло, що франківці дивляться на себе самих у збільшувальне скло”.
Люди, дотичні до сучасного мистецтва, тиснуть на владу, аби втримати на посаді директора ЦСМ Анатолія Звіжинського, а з ним, на їхню думку, і сам центр. Влада ніби не розуміє, з чого галас, бо все в рамках закону. А й справді – з чого крик?
Почнемо, мабуть, з того, що свято вдалося. Щодня з 12 години і до пізнього вечора українські та навіть закордонні митці співали, малювали, читали, розповідали, «театралили» і навіть виконували оперні арії. У рекламній кампанії, яка докотилася до Києва, активно запрошували відвідати «Місце сили» у Франківську