“Мавка. Лісова пісня” створюється за мотивами однойменної п’єси Лесі Українки, а також на основі українських міфів та культурних традицій.

Проект «роздІловІ» — це діалог між «ним» і «нею», пряма мова прифронтових міст, нагода відчути, згадати, задуматись і вкотре пережити:

“На театр, в принципі, не можливо політично чи владно тиснути. Цензура ні до чого доброго не приводить”.

Після чергової репетиції розмовляємо з композиторами про жах-оперу, майбутнє фестивалю PortoFranko ГогольFest і тур Китаєм з іграшковим піаніно.

Люди не знають їхніх імен, не бачать облич. Оплесків і квітів їм теж не дістається, вони завжди в тіні. Робота швачок, реквізиторів, декораторів, бутафорів — усіх, хто по той бік сцени, — нелегка. Але цікава.

«Мені не обов’язково організовувати «Пенсійну коляду» щороку, — каже Ярема Стецик. — Мені достатньо й сімейної коляди. Але поки я бачу вогонь в очах ненормальних пенсіонерів, доти я готовий суватися з ними і бубном”.

«З власних спостережень можу сказати, що нам бракує консолідації, — каже кураторка «Теплого арту» Лілія Гоголь. — Реалізовувати проекти, пов’язані з візуальним мистецтвом, апріорі є складно, це постійний виклик. Чому не відбулося прориву? Бо ми топчемося на одному місці, при тому, що в нас є багато амбіцій і хороших художників».

Ми ще не звикли до таких речей, як психічна й візуальна гігієна. Не звикли до того, що людина має право мати гарний ландшафт перед очима. Я сподіваюся, що до цього з часом дійде. Тому зараз важливо не упустити момент, коли про Франківськ можна буде говорити не атмосферно.

Не всі вони мають музичну освіту, але всі вони творять якісно та щиро. Не всі знають, що Івано-Франківськ – дуже музичне місто. Новий спецпроект рубрики «Вподобано» доведе, що ви чули далеко не всіх

Недавно разом із невеличкою групою франківчанка Олена Ковтун побувала в Непалі, піднялася до базового табору Евересту, набралася вражень від місцевих храмів і поховального обряду.

В музеї немає централізованого опалення, а також їх затопила сусідня музична школа, і унікальні речі залило водою.

На сьогодні Роман Луцький зіграв у п’яти українських кінострічках. Спершу були «Брати. Остання сповідь», «Параджанов», «Тепер я буду любити тебе» та серіал «Століття Якова».

З 29 жовтня по 3 листопада в хаті провели «Майстерню сільських ініціатив» для учнів з Косівського та Коломийського районів.

У дружки в сумочці завжди має бути: косметика, заколки, запасні колготи, ножиці, нитки, фен. Наталя розповідає, що не раз нареченій сукню підшивала, макіяж переробляла, зачіску. Словом – рятувала.

Три дні представники Польщі, Німеччини, Угорщини, Ізраїлю та України ділилися власним досвідом організації мистецької сфери у Татарові, що на Франківщині