До 1941 року більшість населення Станиславова становили євреї. В їхніх руках була зосереджена майже вся міська торгівля і дрібний бізнес. Вони володіли 75 % міської забудови. Синагог у Станиславові також вистачало – близько тридцяти. Найстарша з них розташовувалась у західній частині теперішнього скверу Міцкевича. Ця синагога відома своєю рабинською династією, представники якої понад 100 років проповідували в її стінах.

Сьогодні центр Івано-Франківська прикрашають три храми. Раніше всі вони були костелами: римо‑католицьким колегіальним, єзуїтським і вірменським. Проте мало хто знає про існування в нашому місті ще однієї сакральної споруди – костелу тринітаріів.

У СРСР існувала досить продумана система нагород. Ордени та медалі давали багатьом – людям, колгоспам, військовим частинам і навіть газетам. Не залишилась осторонь цього процесу й Івано-Франківщина. «За успіхи, здобуті трудящими області у господарському і культурному будівництві» 29 серпня 1967 року область отримала урядову нагороду.

У королівській Польщі місто відрізнялось від села тим, що мало магдебурзьке право, магістрат і ратушу. Проте був ще один елемент, який належав лише містам. Мова – про герб. Лише сам король своїм привілеєм міг надати місту геральдичний символ. Зображення герба було невід’ємним атрибутом печатки магістрату, звідки й пішов вираз – гербова печатка.

Німці – це не тільки мерседеси, шмайсери чи Гете із Шиллером. Стосовно Івано-Франківська асоціації можуть бути іншими. У нашому випадку ключовими словами мали би стати: Княгинин-Колонія, Цеклер, «Вифлеєм», Гаусвальд, ВАТ «Агромаш». Чому? А ось чому.

Німецька влада Станиславова 23 лютого 1943 року доповіла губернатору Галичини групен-фюреру СС Отто Вехтеру, що місто оголошено «юден фрай», тобто вільним від євреїв. Формально це означало, що місцеве гетто ліквідоване

28 листопада 2000 року – початок “касетного скандалу” в Україні: оприлюднено записи розмов стосовно вбивства Георгія Ґонґадзе.