Категорія

Історія

Категорія

Цю ділянку на сучасній вулиці Січових Стрільців забудували ще у XVIII столітті. Від початку наступного і до 1870-х тут стояв будинок вірменського купця Вікентія Аксентовича, потім його придбав друкар-українець Іван Данкевич.

Із десяти станиславівських аптек три зник­ли разом із кам’яницями («Під якорем», «Під срібним орлом», «Під короною»). У двох нині діють інші заклади («Під Божою опікою», аптека Теодоровича). Втім решта п’ять, тобто половина, досі працюють, і це геть незла статистика.

Дитячі ігри із сірниками можуть призвести до пожежі. Це загальновідомий факт. А ось у те, що ігри у войнушку можуть викликати артилерійське бомбардування, віриться важкувато. Втім Станиславів бачив і таке!

В Австро-Угорській імперії середня освіта поділялась на класичну і реальну. У класичних гімназіях викладали гуманітарні науки та мертві (чи напівмертві) мови, як то грецька і латина. Вчились там вісім років, потім можна було вступати до університету.

Напевно, кам’яниця на розі Липової та Гіллера (Шевченка й Гординського) чимось вразила митців, якщо вони вирішили її увіковічити. Художники мали добрий смак, адже це чи не найгарніший будинок кварталу. Чий він був?

У 1829 році Мільбахер мав чин губерніального радника і посаду старости у Бережанах. За тодішніми законами староста був ще й директором окружної гімназії.