Для кожного з нас рік, який минає, запам’ятався по?своєму. Цікаво, чим він запам’ятався нашим політикам та чиновникам? «Репортер» вирішив про це дізнатися з перших уст.Що хорошого та поганого вони згадують наприкінці цього року та, які висновки роблять для року прийдешнього? Кореспонденти «Репортера» звернулися до політичних діячів області із такими запитаннями:1) Яка, на Вашу думку, головна подія року, що минає, для області?2) Яке головне завдання для області у наступному році?

Євгенія Ступ’як Новорічні та Різдвяні свята асоціюються не тільки з приємним відпочинком, але й з не надто приємними клопотами, особливо для тих, кому для святкування потрібно кудись їхати.Якби то не було, свята ці сімейні — одним треба добратися додому до батьків, інші запланували зустрічати Новий рік компанією на Майдані у Києві, а ще когось очікують карпатські курорти. Але для цих людей кожного року виникає одна й та ж проблема, чи вдасться стати щасливим власником квитка в потрібному напрямку. Бо з досвіду попередніх років не раз спостерігалася ситуація з нестачею цих омріяних листочків у касах.

Тетяна Соболик Ми вже так звикли не довіряти банкам, страховим компаніям та взагалі всій державі, що нас уже не здивуєш нічим. От до прикладу, легше розвалити державу, ніж виплатити людські заощад­ження, які держава обіцяє виплатити з року в рік.

Марія Гаврилюк Народний депутат України Роман Ткач прийняв рішення про призупинення свого членства у Народному Русі України. У суботу, 20 грудня, нардеп оприлюднив заяву з відповідним рішенням на засіданні Проводу Івано-Франківської крайової організації НРУ, а у понеділок, 22 грудня, на брифінгу повідомив про своє рішення місцевих журналістів. Нагадаємо, що Роман Ткач був головою Івано-Франківської крайової організації та членом центрального проводу НРУ.

Євгенія Ступ`як Понеділок, 22 грудня, ввійде в історію івано-франківського Білого дому як день «катування автомобільними сигналами й сигналізацією», яке проводилося в рамках акції протесту з промовистою назвою «Дістали».

Наш кор. Починаючи з 2006?го року, проект «Персона Прикарпаття» проводить на сайті www.persona.if.ua опитування, у якому визначають лідерів регіону. Цьогоріч до списку номінатів потрапили 46 осіб.Серед них не знайшлося місця переможцям минулих опитувань: Юрію Андруховичу (переможець і в інтернет-опитуванні і в опитуванні ЗМІ у 2006 році), Миколі Палійчуку — переможець інтернет-опитування-2007 та Василю Вірастюку — переможець опитування журналістів?2007.

Володимир Канюс Метро каже:—?А де Червоний Ніс?— Він простягнув руку й взяв сірники. І раптом він помітив, що вона якось чудно дивиться на нього. — Картонні сірники, відривні, — мовив розчаровано. — Цикламени? — кинув погляд на квіти.—?Так. — Вона підійшла до вазона. — Персидський. Особам, які легко піддаються чужому впливові, цикламени додають самостійності. Ця рослина здатна згладжувати і зводити нанівець конфлікти. Вона допомагає побороти комплекси, замкнутість, сором’язливість. — Та дивлячись йому в очі, ледь помітно посміхаючись кутиками губів: —  Ця квітка дарує надію зневіреним. Тепер давайте оглянемо кімнату, — запропонувала Чорна Пантера. — Ви починайте звідси, а я подивлюся тут.

Цього року вибирати ялинку для Івано-Франківська почали ще у листопаді. Спочатку працівники міського управління житкомунгоспу звернулися до Івано-Франківського лісгоспу. Не знайшовши там саме тієї, єдиної, вони поїхали у Солотвинський лісокомбінат Богородчанського лісництва. Після двох днів пошуків та вагань ялинка була знайдена.

Роман Фабрика Цими днями учасники народної чоловічої хорової капели «Сурма» урочисто вітали з 80?річчям від дня народження свого незмінного старосту Михайла Миколайовича Ковалишина. Понад п’ятдесят років цей лікар-ветеран, доцент Івано-Франківського національного медичного університету співав разом із своїми колегами… Багатьох «сурмачів» уже давно немає серед живих, а їхній староста Михайло Ковалишин, як і в молоді роки, нині перший тенор і найтурботливіший організатор, справжній менеджер капели, найперший помічник і порадник з багатьох питань художнього керівника хору Богдана Волосянка. Він заслужений працівник культури України, доцент нашого національного медичного університету. Їх обох єднає не тільки пісня, але й медицина. Тому сьогодні піде мова не про пісні, не про солістів, не про численні концерти, гастролі хористів?лікарів, а про багаторічну медичну одіссею людини, хірурга, яка взяла свій початок у далекому 1945 році. Саме тоді Михайло Ковалишин, допитливий юнак з Яблунова, що на Косівщині, був прийнятий до медичного інституту на посаду лаборанта.