СВІЖЕ:

Здоров’я на крилах бджоли

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

—?Михайле Миколайовичу, а що було далі?

—?Далі був інститут. Я став студентом, знав, що буду лікарем, бо дуже хотів ним бути. Річ у тому, що я народився у селянській сім’ї на Гуцульщині, але мій батько — Микола з діда-прадіда орач, хлібороб, за те, що служив санітаром в австрійському війську, дев’ять років пробув у російському полоні. Завезли аж до Сибіру. Був у Томську, Омську, згодом на Алтаї, в Барнаулі. Коли повернувся додому, то люди часто приходили як до «дохтора» з різними своїми болячками. Через деякий час батько взагалі став ближчим до офіційної медицини, почав працювати бухгалтером у Яблунівському райвідділі охорони здоров’я. Так що з медициною я був у тісній дружбі.

—?Справді, цікава й закручена Ваша дорога до гуманного лікарського фаху.

—?Але це ще не все. Перед тим, як вступити до медінституту, я навчався у Коломийській гімназії, потім у Снятинському сільськогосподарському технікумі. Однак з об’єктивних причин не довчився. Не вийшло з мене ні агронома, ні механіка. Комбінезон змінив на білий халат, і не жалкую.

—?Наскільки я розумію, у медицині Ви вже майже 65 років. Чи не так?

—?Виходить що так. Може й не дуже скромно, але на сьогоднішній день я найстарший за віком працівник університету. Моя дружина Віра Михайлівна — лікар-терапевт. Коломиянка. Лікарями стали й два моїх сини. Як і я вони травматологи. Тарас — кандидат медичних наук. Ігор працює травматологом у Коломиї. Медицину обрали своїм фахом і діти моїх сестер. Пригадуючи сьогодні свої перші кроки у медицині, не можу не згадати, як був головним лікарем у Залуччі Коломийського району. Свого часу захистив кандидатську дисертацію. Аж до виходу на пенсію завідував кафедрою травматології у медінституті. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я України». Тепер доцент кафедри медицини катастроф та військової медицини. Капітан запасу.

—?Знаю, що Ви десь у 1968 році виїхали до Алжиру. Завідували там хірургічним відділенням. Розкажіть, бодай коротко, про свою працю в Африці?

—?Будь ласка. Пам’ять маю добру. Але крім Алжиру, згодом ще кілька років працював у республіці Малі. Викладав французькою мовою в університеті міста Бамако. Тривалість життя чоловіків там 50 років. Сім’ї багатодітні. Місцева медицина була на низькому рівні. Довелося працювати по 15?16 годин на добу. Пригадую один цікавий випадок, пов’язаний з операцією польської громадянки, яка була у складі геологічної експедиції. У Малі вона отримала серйозну травму. Мої колеги вважали її безнадійною. Але мені таки вдалось врятувати їй життя. З Африки її літаком відправили до Варшави. Вона вижила. І ось в минулому році через 23 роки п. Гражина знайшла мене в Івано-Франківську. Зустрічалася з нашим ректором, Євгеном Михайловичем Нейком. Був ще такий випадок. Один місцевий рибалка на ріці Нігер наступив на бегемота. І той майже відкусив бідоласі ногу. Консиліум лікарів дійшов висновку, що ногу треба ампутувати. Я ж не погодився з цим вердиктом, і зробив усе мож­ливе, щоб нещасний рибалка залишився з ногою. Про цю мою унікальну операцію розповідали по радіо у різних африканських країнах.

—?Скільки Ви у своєму житті зробили операцій?

—?Ніколи їх не рахував. Думаю, що кілька тисяч.

—?А як Ваше здоров’я?

—?Слава Богу, не скаржуся. Я чоловік з генетичним довгожительським кодом. Батько мій прожив 91 рік. Якщо ж відверто говорити, то здоров’я мені додають «божі комахи» — бджоли. З ними я з раннього дитинства дружу. Добрим пасічником був мій батько. У Яблунові маю будинок, садок, пасіку. На вихідні — завжди там. Пораюсь біля бджіл. І не тільки за ради меду, який ще називають рідким золотом, бо ще є прополіс, маточне молочко, забрус, пилок, бджолиний хліб та інші продукти. Так що вірно кажуть, що наше здоров’я на крилах бджоли.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

Залізнична пошта
Канадське місто побратим
карпатський саміт
ОСТАННІ НОВИНИ
hryhorii-kuhtar
Під час відпустки помер військовий Григорій Кухтар із села Іванівці
Тарабалка_05
​Мистецтво вижити: як регулярні майстер-класи стали тихою терапією в оздоровчому центрі мами загиблого льотчика
6b0022896b827149007388
Поліція оголосила п’ять нових підозр учасникам мережі кол-центрів, які працювали у Франківську, Києві та Дніпрі
окл-реабілітація2
«Повірити у власні сили»: як у Франківській ОКЛ допомагають відновитися після ампутацій, поранень та інсульту
пожежа-21-11-2
На Прикарпатті 21 листопада сталися дві пожежі — у Коломиї загинув чоловік
Президент-нагородження4
Двоє школярів з Івано-Франківщини отримали від Президента відзнаку «Майбутнє України»
устя-дтп
На Коломийщині мікроавтобус врізався в трактор із причепом — обоє водіїв у лікарні
chytomo 1200x628_2026
У Премії Читомо 2026 з'явилася нова номінація для локальних ініціатив - триває прийом заявок
Косів ТЦК-штраф
Суд оштрафував начальника Косівського ТЦК, де мобілізований місяць перебував зі зламаною рукою
IMG_0006
Як 13 років тому франківці вийшли на Євромайдан (ФОТО)
загасила ракету руками-любов шашкова
«Не розкладайте шланги, я вже загасила». Прикарпатка сама загасила уламок ракети водою з криниці
рятувальники-пошуки
У Карпатах рятувальники припинили пошуки зниклого чоловіка з Дніпра, тепер його шукатиме поліція
Прокрутка до верху