Селянські паї на Івано-Франківщині все більше працюють на іноземців Євгенія Ступ’як Прикарпатські поля з кожною весною стаються жовтішими. Їдеш дорогою і милуєшся. Чим не суто українська картина: синє – то небо, а жовте – то… ріпак. До сіл дійшли відголоски тих глобальних змін, які відбуваються в європейській економіці. З одного боку – безсумнівний плюс – прямуємо до Європи, заробляємо гроші, а з іншого – можливо, то Європа прийшла до нас і заробляє ті гроші сама.

У суботу, 6 червня, солдати в Івано-Франківську присягали на вірність народу України  Іван Бондарев Для тих, хто служив, слово карантин означає не тільки «комплекс заходів», спрямованих на ізоляцію інфікованих осіб». В армії так називають курс молодого бійця, який солдати проходять до складання присяги. Весь цей час вони ізольовані від будь-якого спілкування з солдатами старшого призову, з ними проводять заняття, мета яких — надати базові знання про службу. Триває цей «карантин» три тижні і завершується військовою присягою.

Марія Гаврилюк Кажуть, що в Україні треба покращувати демографічну ситуацію. Та коли збільшується кількість населення, зазвичай виникає ряд проблем. Спершу не вистачає дитячих садочків, потім – шкіл.

Євгенія Ступ’як Іноді здається, що все у житті йде шкереберть. Складається не так, як ми би того хотіли. Грошей не стає, на роботі проблеми, в сім`ї негаразди. Сил немає. Руки опускаються. Тоді щастя здається таким недосяжним. А насправді воно – близько. Бо завжди поруч з нами є люди, яким ми дорогі, які допоможуть та втішать. І для яких ми можемо зробити те саме. Можливо, це і є щастя.Наша розповідь про звичайну, здавалося б, людину. Але, можливо, вона допоможе зрозуміти дещо важливе.

15 червня — 21 червня

Один з пасажирів судна в паніці кидається до капітана:– Скажіть, де найближча земля?!– За одну милю.– А в якому напрямку?– Униз…

«Український тиждень», 29 травня – 4 червня 2009 року:«Дочекавшись 35‑річчя, політик тепер нарешті може йти у президенти. День свого народження Яценюк відзначив у рідних Чернівцях, де заявив, що на майбутніх президентських виборах бачить для себе лише двох головних конкурентів – Юлію Тимошенко і Віктора Януковича».

Вуличні розмови, 1 червня 2009 року:Добродій Х: «А чулись те, шо Ющенко поїхав до Папи?»Добродій ХХ: «До свого?»Добродій Х: «До Римського».Добродій ХХ: «Так те добре. Проща людину просвітлює».Добродій Х: «То Ви, пане, думаєте, шо йому те поможе?»Добродій ХХ: «Безсумнівно. Але йому треба було раніше їхати. Тепер вже, якщо й поможе, то лише йому, а нам вже ні».

«Власть денег», червень 2009 року:«Україна планує заробити три мільярди гривень на контрабанді дешевих сигарет».

У цьому номері редакція визначила лауреатом нашої постійної почесної рубрики відомого в Україні музиканта та шоумена Андрія Кузьменка. Цей статус ми надали йому за усвідомлення та переосмислення колишніх вчинків.

Інна Сергіївна, домогосподарка:– Чому в кожному мікрорайоні немає сортувальних баків, зокрема, на скло, папір, пластмасу?Василь Білик, заступник начальника УЖКГ:– Сортувальних баків немає через брак грошей. Але цього року мають виділити кошти, тому ми обов’язково закупимо та встановимо такі баки.

В Україні знову заговорили про широку коаліцію. Президент Віктор Ющенко заявляє про невтручання, мовляв, це виключно справа парламентаріїв. Водночас його турбує мета створення такого об’єднання. «Очевидно, що подібний спосіб формування коаліції засвідчує, що мова не йде про добрі справи, наприклад, принести стабільність в цю країну. Мова йде, як розділити державу до 2015‑2020 років на двох. Якщо нація допустить такий сценарій — це найкоротший шлях до втрати незалежності, бо з такою владою дорога тільки одна — стати колонією, периферією», — сказав Ющенко.З цього приводу «Репортер» звернувся до відомих політиків та політологів із такими запитаннями:1. Чи реальним є створення такої коаліції в парламенті?2. Що можуть пересічні українці зробити в цьому випадку?

Батьки випускників вважають, що криза не має стосуватися дітейТетяна Соболик Щороку травнево‑червневий період яскраво виражається випускними вечорами. Якщо добре подумати, то за нинішніх правил кожен українець мав би пережити щонайменше п’ять випускних балів. Спочатку – в дитсадочку, потім – після закінчення четвертого класу (так зване свято прощання з першою вчителькою), третій – після дев’ятого класу. Остаточне прощання зі школою (одинадцятий клас) – взагалі святе діло. А там, якщо пощастить поступити до вишу, через чотири-п’ять-шість років ще як мінімум один. І зазвичай все це влітає батькам в копієчку. Отже, чого вартує нині випускний?

Тетяна Соболик В Україні так буває. Хочемо зробити добру справу, а виходить ще гірше (як завжди). Бо робимо по‑своєму. А треба — за правилами. Наприклад, на знаменитому «транскарпатському шляху», на виїзді з Делятина до Яремче стоїть дорожній знак. Однак, зроблений він не так, як має бути, а як комусь хотілося…

Володимир Єшкілєв Ми — діти спотвореного світу. Ми живемо вже після планетарного «бунту народних мас», що привів до вершин влади не кухарок з пролетаріями, як передбачалося, а великих спекулянтів. Наші часи космічно далекі від моральних та станових координат лицарської епохи та, навіть, від куртуазної доби європейського дворянства. Пересічна моральність сучасників не дозволяє витягти негідника на суд честі. Наші наклепники невразливі. Наші хами нелякані і розквітлі. Наші багатії знають ціну нашим суддям. Наші політики виправдовуються словами і вчинками дешевих утриманок. Нам вже важко уявити, що після проголошення свободи слова у Франції в 1831 році тільки між журналістами за чотири роки відбулося 180 дуелей. І ще багато поколінь пройде, перш ніж знову серця багатьох відчують сталеву прохолоду цих слів: car l’honneur n’est pas moins sacre que les lois gouvernementales — «… адже честь не менш священна, аніж урядові постанови».