Тетяна Соболик В Україні так буває. Хочемо зробити добру справу, а виходить ще гірше (як завжди). Бо робимо по‑своєму. А треба — за правилами. Наприклад, на знаменитому «транскарпатському шляху», на виїзді з Делятина до Яремче стоїть дорожній знак. Однак, зроблений він не так, як має бути, а як комусь хотілося…
Знак 1.32 «Пішохідний перехід», за стандартами означає наближення до пішохідного переходу, яке позначається або державним дорожнім знаком, або дорожньою розміткою. Однак він повинен виглядати трохи по‑іншому. По-перше, не має бути виділений по краях червоною смугою, по‑друге, — яскраво‑червоним лампочкам, якими він натиканий, взагалі, не місце на дорожньому знакові державного зразка.
Звідси виникає запитання: хто і чому собі вигадав, що він має право розробити власний дизайн знаку, поставити його на дорозі та очікувати на те, що хтось на нього зважатиме. Зрештою, можна припустити, що оскільки знак не відповідає стандарту, то автомобілісти можуть просто не звертати на нього увагу. Отже, що є, що нема. Навіть з лампочками.
Очевидно, в області є служба, яка мала б демонтувати такі штуки, а замість них ставити «правильні» знаки. Чи то дорожники, чи то ДАІ, Може в них просто руки не доходять?
