Методика «Цілющий ліс», орієнтована на дошкільнят і учнів початкових класів, покликана навчити дітей життєстійкості, любові до природи та умінню спілкуватися й виражати свої емоції.
Зараз її успішно втілюють у десятках навчальних закладів на Прикарпатті. Вихователі й батьки кажуть, що зміни у дітях дуже помітні, пише Репортер.
Діти говорять про свої емоції
У навчальній кімнаті вихованці тепер уже старшої групи дитсадка жваво обговорюють фотографії, розміщені у спеціальному кубі. Це знімки їхніх активностей за методикою «Цілющий ліс». Здається, усі взаємодіють між собою, ніхто нікого не ображає.
Ми фотографували дітей кожної сесії, а тепер у них є можливість прожити разом ці моменти, – розповідає вихователька й фасилітаторка програми Марія Грицай. – Я можу порівняти, як змінилися діти після проєкту. Раніше вони гралися по двоє-троє. А зараз згуртувалися, граються й обговорюють все разом.
Дитсадок «Дзвіночок» у селі Хутір-Будилів, що поблизу Снятина, працює за програмою з минулого року. Одна група дітей уже пройшла 12 сесій за методикою, а з березня такі заняття розпочинатимуть їхні наступники.
За ці 12 сесій діти встигли зробити «скриньку настрою», розповідати про свої емоції із «жезлом голосу», розвести вогонь і посмажити на ньому маршмелоу, лікувати дерева і слухати пташок.
Кожна сесія мала певний меседж. Ми проводили їх щоп’ятниці, – розповідає Марія Грицай. – Діти чекали цієї п’ятниці, нааіть казали батькам, що не хочуть пропускати «цілющий ліс». Щоп’ятниці діти перетворювались на дерева, пропускали через себе енергію природи, уявляли, що їхні ніжки – це коріння, а тіло – крона дерева. Ми спілкувалися з вітром, сонечком, водичкою. Особливо дітям було цікаво йти до нашого «безпечного місця» на природі. Ми долали перешкоди на шляху, наприклад, калюжі – діти допомагали одні одним.
Особливо корисною була вправа, коли діти сідали в коло і розповідали, який вони сьогодні смайлик. Слово брав той, до кого переходив «жезл голосу», а решта мусила не перебивати, а уважно слухати.
Бувало, діти обирали смайлик, який плаче. Пояснювали – через те, що йде дощик, тому сумно. Вони пробували говорити про свої емоції. Незграбно, але зуміли донести нам усім свою думку. А ще навчилися не вигукувати одні наперед одного, – каже Марія Грицай. – У нас є діти, які не говорять. Але навіть у цьому випадку дитина брала «жезл голосу» і посміхалася. Це був великий прогрес. Дитина усвідомлювала, що вона важлива, що її слухають.
«Уже не боїться вогню і дбає про природу»
Як розповідає директорка «Дзвіночка» Наталія Романюк, про проєкт дізналася з соцмереж. Обговорила з педагогами і ті погодились взяти участь.
Цей проєкт є корисним для вихователів, тому що дає можливість зростання, можливість розвивати творчість. А для батьків дає можливість об’єднатися у цьому освітньому процесі, – каже Наталія Романюк. – Наприкінці проєкту ми висадили туї, зробили огорожу з дерев навколо дитсадка. До цього долучилися і діти, і дорослі.
Оксана Воротняк – мама Емілії, вихованки старшої групи дитсадка. Каже: дівчинка стала уважнішою, навчилася просити про допомогу і більше цікавиться природою.
Емілія із захопленням чекала цих сесій. Вона стала з більшою охотою ходити в дитсадок, – каже Оксана Воротняк. – Раніше вона боялася вогню, а тепер уже вміє з ним поводитися. А ще, постійно проситься до лісу.
Читайте: В Карпати без ґаджетів. Ірина Гищук водить дітей у гірські походи, щоб відволікти від війни
Син увесь тиждень чекав «Цілющого лісу», вдома розповідав про це, – каже Галина Пилип’юк, мама Святослава. – Тепер почав допомагати мені доглядати город. У нас є домашні тварини – то тепер він постійно хоче сам їх годувати. Він дуже змінився. Раніше боявся вогню, не підходив до нього. А тепер каже – мені треба побудувати огорожу, щоб вогонь не поширився.
Олександра Тутецька розповідає: її Захар також став спостережливий, цікавий і почав більше любити природу. Вдома поливає квіти і турбується про тварин.
Він тепер думає про те, як дбати про природу, як їй не нашкодити, – каже Олександра Тутецька. – Коли були на річці, він питав про лебедів, чим можна погодувати, які продукти підходять або ні. Дитина відчула себе корисною, що може повпливати на щось позитивно.
З березня по травень сесії «Цілющого лісу» проводитимуть вже у цьогорічній середній групі. Її вихователька Лілія Бійовська уже працювала за цією програмою спільно з Марією Грицай, а цьогоріч впровадить її у своїй групі.
Я бачу потребу в такому проєкті, бо зараз у всіх дітей є проблеми з мовленням, а він спонукає спілкуватися, розмовляти. Зміцнюється їхня резильєнтність, психологічний стан, – каже Лілія Бійовська. – Зараз це дуже корисно, зважаючи на повітряні тривоги. Ми не боремося результами, а намагаємось запобігти стресу, зміцнити стресостійкість.
До речі, дитсадок гордиться своїм укриттям. Його облаштували у підвальному приміщенні під актовою залою. Всередині – тепла підлога, а на стінах малюнки, які створили батьки дітей.
Укриття, до речі, теж було нашим «безпечним місцем» під час програми, – говорить вихователька. – Діти не стресують через тривогу, у нас все злагоджено. Ми не лякаємо їх, говоримо спокійно: «Увага, повітряна тривога, йдемо в укриття.
Методика, щоб подалати стрес
Як розповідає Юлія Малієнко, координаторка проєкту «Цілющий ліс» від Українського фонду «Благополуччя дітей», загалом по Україні понад 200 навчальних закладів впроваджуюють цю методику. А навчання пройшли близько 500 фахівців зі сфери освіти. Проєкт стартував у тестовому режимі у 2024 році, а на повну запрацював з 2025-го.
На Франківщині 80 закладів пройшли навчання за методикою. І щонайменше 65 уже впроваджують програму на практиці.
У кожної людини від природи закладені різні стратегії подолання стресу і життєвих труднощів. Чим краще розвинені канали подолання стресу, тим легше людина справляється з життєвими негараздами. Саме на розвиток життєстійкості й розрахована програма «Цілющий ліс», – каже Юлія Малієнко.
Загалом методика розроблена ізраїльськими фахівцями, орієнтована на дітей дошкільного віку та приблизно до 8 років. Дітям організовують 12 сесій, що розтягнені десь на три місяці. За цей час дитина навчається дихальних практик, зосередженню, називати свої емоції, проговорювати їх. А ще – вчиться дбати про природу й шукати в ній натхнення.
Читайте: З малого бути еко. Юлія Боднар у Франківську розповідає школярам про вощанки та екологію
Малі діти часто не знають, як розповісти про стрес, бо не розуміють, що з ними відбувається. Дорослі можуть слідкувати лише за симптомами, – говорить координаторка проєкту. – Тому важливо вчити дітей розрізняти ці емоції. Крім того, після програми батьки та вихователі помічають, що діти стають чутливішими одні до одного завдяки тому, що в заняттях за методикою немає конкурентності, є лише підтримка і допомога.
Слідкувати за проєктом можна на сайті або у соцмережах фонду «Благополуччя дітей». Для педагогів, які долучаться до програми, проводять навчання, і стають фасилітаторами, які стануть провідниками для дітей у «Цілющий ліс».
Авторка: Ольга Романська
Матеріали підготовлені в межах проєкту «Зміцнення життєстійкості та покращення психічного здоров’я дітей в Україні шляхом тренінгової програми для освітян», який реалізує Український фонд «Благополуччя дітей» у партнерстві з Дитячим Фондом Німеччини за фінансування Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
