Для прогулянок поганої погоди не буває, вважає франківка Ірина Гищук. Цього вона навчає і дітей, яких, разом з колегами, веде з собою в одноденні походи зі спільнотою «GoЙra!».
Для дітей пільгових категорій є можливість сходити майже безкоштовно, пише Репортер.
Дофамін через рух
Ірина Гищук – голова ГО «Навчання просто неба», яка організовує дитячі табори «GoЙra!» на Вовчинецьких горах уже багато років. Також «гойрівці» часто ходять в одноденні походи у Карпати. Повна вартість – 1400 грн, для тих, хто вже не вперше, – 1200 грн. Цьогоріч, завдяки європейському донору It’s Great Out There, діти пільгових категорій можуть сходити у похід безкоштовно. Потрібно заплатити лише довільний благодійний внесок – це бронювання свого місця, що спонукає людей відповідальніше ставитись і не відмовлятися в останню мить.
До пільгових категорій належать діти чинних військових, загиблих, зниклих безвісти, полонених. Також діти ВПО, з багатодітних сімей, яких виховує лише один з батьків, діти з інвалідністю, сироти, напівсироти.
Навіть якщо в сім’ї складна ситуація, яка не підпадає під цей список, ви просто пишете це в категорії інше, – додає Ірина Гищук. – Головне – дати дітям можливість прогулятися в горах, отримати емоції. Це дуже хороша психологічна перезарядка, адже зараз діти виснажені, особливо якщо війна торкнулася їхніх сімей. Це банальна фізіологія: ми рухаємось, таким чином напрацьовуємо таким позитивні гормони: серотонін, дофамін.
У середньому в один похід беруть десь 15 дітей-пільговиків – за всі походи за проєктом планують охопити 150. А загалом група не перевищує 22 учасників. З дітьми також є мінімум двоє інструкторів.
Інструктори – це люди, які ходять у гори, – розповідає Ірина Гищук. – У нас є потужна тусовка інструкторів, хоч знати таких людей нелегко. Це має бути відповідальний дорослий, але дитина у душі. Йому має бути цікаво бавитися з ними, адже ми також смажимо маршмелоу, валяємось у листі. У кожному поході ми намагаємось зробити ватру, пікнік. Діти смажать усе – яблуко, вафлі, авокадо.
Зареєструватися на похід можна тут.
Читайте: З малого бути еко. Юлія Боднар у Франківську розповідає школярам про вощанки та екологію
Гори не через екран
Групи зазвичай збірні: можуть бути і шестирічки, і 16-річні підлітки. Основна умова – без ґаджетів.
У нас невеликі групи, і ця різновікова група – дуже органічна. Для них це ще й нагода поспілкуватися з дітьми іншого віку, – каже Ірина. – Немає телефонів, тому навіть підлітки бачать краєвид не через екран. Фотографують інструктори, фото з походів завжди багато, ми намагаємось і портретні кожному зробити, і групові. Навіть якщо підлітки набурмошуються спочатку, то потім слово за слово – і все проходить. Ми багато граємо в ігри по дорозі, розповідаємо історії. Це ж не лише про емоції, а й про спілкування. Бо що робити, коли ти довго йдеш по дорозі? Говорити.
Дітям, які переживають горе через втрату когось із батьків або хвилюються за рідних, які зараз на фронті, такі походи є дуже важливими, говорить Ірина. Звісно, без тригерів не обходиться, але їх не уникнути і в побуті.
Це все одно про життя, вони продовжують іти. Ми багато працюємо з дітьми загиблих. Дуже часто вони приїжджають потухлі – особливо якщо це трапилося недавно або коли в родині цей процес горювання проходить складно. А це підлітки, вони все одно хочуть жити! Тому з часом дитина розкривається, – каже Ірина Гищук. – Була ситуація, коли я роздавала халву, а дев’ятирічний хлопчик розридався, бо згадав, що його тато дуже любив халву. Але ми його заспокоїли, сказали, що він би хотів, щоб син ходив у походи. Ніколи не вгадаєш, що буде наступним тригером, але ти можеш підтримати дитину.
Читайте: «Не хотів знімати берці тата». Як у Карпатах реабілітовують дітей загиблих бійців
Походи за снігом
Зазвичай походи влаштовують за нескладними маршрутами. У вересні вже встигли сходити на Шугаїв камінь і на гору Середню. Обирають цікаві дороги, щоб рельєф мінявся і дітям було цікавіше. Успішно піднімаються і малюки, і старші.
Зрозуміло, якщо до нас зареєструється шестирічка і захоче йти на Середню, ми, скоріш за все, запропонуємо інший похід, легший, наприклад Цапові скелі, – говорить Ірина. – Але переважно, якщо дитина фізично активна, підігрівається іншими дітьми поряд, то вона подолає маршрут. Той самий підліток, якого ледь переконали вийти з дому, подивиться, що молодші скачуть поруч, і подумає: я теж можу. А молодші навпаки дивляться на старших, вони горді, що пройшли такий самий маршрут.
Буває, саме батьки недооцінюють дітей, відмовляють і забороняють. Але зазвичай у тих – більше енергії й сил, ніж старші можуть уявити.
Буває, дитина йде вгору, каже, що важко, а приходимо на місце привалу – посиділа три хвилини і почала намотувати кола, – посміхається Ірина Гищук. – І якщо вони кажуть, що втомилися, це не про те, що вони дійсно вже не можуть йти, а їм просто треба подолати емоції – фізично складно, але я продовжую. Гори – це безмежна книга досвіду. Це звичка до активного способу життя, до подолання складнощів – і в буденному житті.
Наступні походи, які запланувала «GoЙra!» – на Малий Ґорґан і на Сокільський хребет. Але маршрут можуть змінити, якщо завадить погода. Але зазвичай дощ – точно не причина, щоб не йти взагалі.
Читайте: З Говерли починати не варто. Як підготуватися до походу в Карпати влітку
“Гойрівці” ходять у походи і взимку.
У нас зараз проблема зі снігом, діти про нього мріють, – каже Ірина. – Навіть якщо сухо, ми все одно йдемо вгору і десь то сніг знаходимо – тоді радості немає меж. У нас експедиція з пошуку снігу. Такого, щоб ми скасували похід, майже не буває. Навіть якщо показаний дощ, він буде лити годину-дві, а решту часу моросить. І хто сказав, що дощ – це погано? Це просто інший краєвид, нагода побачити інші Карпати.
Також щосуботи «GoЙra!» влаштовує суботні походи на Вовчинецькі гори. А влітку, взимку й інколи восени – денні табори для дітей. Тут теж не заважає погана погода: малі навпаки обожнюють кататися з болотяних гірок. Гуляють навіть у мороз, головне – щоб усім було весело.
Авторка: Ольга Романська
