«Єдності сила» – це перша велика книга на Прикарпатті про волонтерів. Її написала та видала власним коштом доцентка кафедри політичних наук КНУВС Тетяна Мадрига. Це 33 історії людей, які допомагають армії. Тут і діти, які танцюють, співають, аби зібрати гроші військовим. Тут і відомі люди, невеличкі об’єднання та масштабні ініціативи. А ще Тетяна Мадрига започаткувала на своєму факультеті курс «Волонтерський рух». На ньому студенти слухають і розбирають, аналізують волонтерський рух.
Вони і самі стають волонтерами, пише Репортер.
Зібрати, аби не забути
У березні 2022 року Тетяна Мадрига виїхала за кордон, бо боялась за дітей. Її меншому сину тоді було два роки. Та через чотири місяці вони повернулись. Згадує, коли приїхала – всередині щось перевернулося.
Я зрозуміла, що таке справді любов до рідної землі, – говорить Тетяна Мадрига. – Я так любила все навколо. Зрозуміла, що ми не задумуємося про цінність речей, які мали. Ще я була вражена, скільки людей залишились, особливо, мами з дітьми. Більше того, що вони включалися в якісь процеси аби підтримати військових. Потім я зрозуміла, що то була така рятівна нитка, яка дозволяла триматися та не здаватися. Оскільки дітей не було з ким залишити, я запитала себе: «Що я можу робити?». Я ж науковець, і моя зброя — це слово, тож я маю писати, аби все зафіксувати.
Тетяна запалилась написати книгу. Хотіла відобразити ті емоції, процеси й те, наскільки люди допомагають армії та державі.
Вона знаходила волонтерів через соцмережі, писала їм, дзвонила. Хтось погоджувався, хтось ні. Згадує, коли записала перше інтерв’ю, то зрозуміла, що все робить правильно. Це була волонтерка Галина Муха, яка робила окопні свічки.
Я побачила, наскільки виснажливим є цей процес, — говорить Тетяна Мадрига. — Усе потрібно організувати, знайти, зробити. Пані Галина мішками збирала огарки церковних свічок, закуповувала парафін. Усе робили на кухні, і коли свічки та парафін плавилися, волонтерам було важко дихати. Я подумала, що про такі речі ніхто не розповідає, і це може просто зникнути з пам’яті. Адже ми вже не пам’ятаємо, що робили люди під час АТО; знають хіба ті, хто був у темі. І тоді я зрозуміла, що ці історії потрібно зберегти, щоб нащадки побачили: перемога твориться не лише на лінії бою, а й руками тих, хто щодня працює в тилу заради армії.
Над книгою Тетяна працювала з квітня 2023 року до жовтня 2024 року. Вона зібрала 33 історії — це розповіді про волонтерів, які допомагають від 2014 року та з 2022 року. Презентація книги відбулася у березні 2025 року.
Книга, що важлива для всіх
За словами авторки, кожна історія вражає. Наприклад, Людмила Дорошенко зі спільноти «Станіславський борщ» розповідає, як вони починали. Як збирали гроші на продукти, потім сушили овочі вдома на сухі борщі, сушки не витримували й ламалися. Коли почали вимикати світло, волонтери переносили нарізані продукти по локаціях, де була електрика.
У книзі також є історії дітей, хоча за законодавством вони не можуть долучатись до волонтерської допомоги під час дії правового режиму воєнного стану, — пояснює Тетяна Мадрига. — Це свідчить про те, що наші діти швидко дорослішають. Я відобразила кілька історій дітей-волонтерів, щоб показати вплив війни на абсолютно всі покоління. Ці розповіді демонструють, як війна змінює життя дітей, дорослих і старших людей, формує нові цінності та спонукає до взаємопідтримки й активної громадянської позиції.
За словами авторки, ця книга може бути корисною для молоді та стати джерелом мотивації. Вона важлива й для волонтерів, адже слугує своєрідним визнанням і підтвердженням значущості їхньої роботи. Також книга може зацікавити військових і ветеранів, які після перемоги побачать, як їх підтримували з тилу та допомагали триматися. І, звичайно, для істориків, політологів, науковців, які будуть досліджувати вплив волонтерства на суспільство. На посилення обороноздатності й формування національної ідентичності.
Книгу «Єдності сила» Тетяна Мадрига планувала перекласти іноземною мовою, оскільки паралельно триває інформаційна війна.
Часто нас у світі, під впливом ворожих наративів, представляють як прохачів, що нібито лише просять допомогу, зброю чи інші ресурси, — говорить авторка. — Для міжнародної спільноти книга стала б підтвердженням того, наскільки ми стараємося для своєї держави, не очікуючи сторонньої допомоги.
Читайте також: Портрети з сумними очима. Художниця з Франківська Соломія Дзюба уже три роки малює загиблих захисників
Також нещодавно Тетяна Мадрига видала книгу пам’яті «Імена, що живуть вічно». Це спогади про випускників та студентів Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, які загинули на війні. Зібрала 81 історію. Цю книгу отримала кожна родина загиблих захисників. За словами авторки, до видання книги долучився університет, адже це є пам’ять про героїв, символ вдячності та шани, а також складова духовної місії навчального закладу.
Студенти питають, «що я можу зробити»
Також Тетяна Мадрига започаткувала на кафедрі курс «Волонтерський рух», який вона викладає вже другий рік. Це вибіркова дисципліна, яку студенти обирають за власним бажанням.
У нас є освітня програма «Політологія. Національна безпека» і я наважилася запропонувати таку дисципліну, – пояснює викладачка. – Тому що волонтерство в Україні давно вийшло за межі благодійності. Це така потужна форма громадської участі, самоорганізації та впливу на прийняття рішення. Я собі подумала, що цей унікальний досвід має бути осмислений академічно.
За словами викладачки, зараз студенти інші: вони не хочуть вивчати те, чого не розуміють. Багато з них хочуть долучитися до допомоги, але не завжди знають, як організовуються волонтерські організації, які принципи їхньої діяльності та як забезпечити прозорість, безпеку й ефективність. Курс дає необхідні інструменти, знання та навички. На ньому студенти вивчають реальні кейси в реальному часі і навчаються, як створити громадську організацію чи благодійний фонд.
Цей курс покликаний сформувати у студентів не тільки знання, а й цінності – відповідальність, небайдужість, солідарність, – впевнена Тетяна Мадрига. Це ті речі, на яких сьогодні тримається Україна. Я хотіла, аби студенти бачили живі приклади сили громадянського суспільства. Аби відчули, що кожна людина здатна впливати на зміни. Аби зрозуміли, що волонтерство починається із внутрішньої готовності діяти, а завершується реальними трансформаціями у громадах, державі й у житті тих, хто потребує допомоги.
Її студенти залучаються до різних благодійних заходів, активно включаються в роботу, коли когось з їхнього оточення мобілізують. Вони допомагають ветеранам.
Вони не запитують «навіщо», а вже зараз мислять у форматі «що я можу зробити», — підсумовує Тетяна Мадрига.
Авторка: Світлана Лелик
