У Франківську захисники Володимир Удовик та Анатолій Тимків отримали відзнаки «За честь і звитягу»

У Франківському драмтеатрі до Дня Незалежності відбулась благодійна вистава «Червона Рута» Національного театру ім. Марії Заньковецької. Перед виставою міський голова вручив відзнаки «За честь і звитягу» двом захисникам, які довгий час перебували в полоні. Відзнаки отримали Володимир Удовик та Анатолій Тимків.

Про це повідомляють на сайті міського голови.

Володимир Удовик служив у 53-й окремій механізованій бригаді на Донецькому напрямку.

На початку повномасштабного вторгнення його підрозділ п’ять днів боронив дві вулиці міста, відбиваючи атаки переважаючих сил ворога. Після того як їхню колону розбили, із семи побратимів вижили лише троє. Так Володимир Удовик опинився в полоні, де провів довгих 3 роки 3 місяці і 8 днів.

Сьогодні він згадує не лише жахіття неволі, а й прості речі, які допомагали йому витримати ворожі знущання.

«Найскладніше в полоні – це психологічне навантаження зі сторони рф. Коло тебе принижують, над тобою знущаються, коли тебе бʼють. До тебе відносяться, як до скотини. Мають нас за ворога, хоча і говорять, що ми браття, а насправді просто знущаються, – говорить  Володимир Удовик. – Мріяв про свободу, подивитися на чисте небо, де немає літаків, немає зброї, де немає вибухів. І про те, що в Україні все гаразд. З цією думкою я прожив 2,5 роки.

Зізнається, що перші хвилини після звільнення, під час кожного живого коридору  були сльози.

Я дуже радий, що повернувся на рідну землю, в Україну. Я цього дуже чекав, вірив, що повернуся, і я цього дочекався, – каже Володимир Удовик.

Розповідає, що у ті моменти, коли найскладніше було не піддатися відчаю, мрії про звичайні домашні страви зігрівали душу та вселяли надію на звільнення.

З самого початку мріяв про халву і майонез. Хотілося домашньої страви – борщу. Бо їхні щі – це ніби ми не доїли борщ, долили туди води і загріли, – пригадує Володимир.

Анатолій Тимків  служив у 81 окремій аеромобільній бригаді на Білогорівці, що на Луганщині.

В червні 2024 року там були важкі бої. Дивом вдалось вижити. Вже за два тижні разом з побратимами знову вирушив виконувати бойові завдання.

Каже, протягом 4 місяців вони перебували під постійними обстрілами. Через важкі бої лишився на позиції сам, його зі всіх боків оточили ворожі військові і взяли в полон. У полоні Анатолій перебував пів року. У червні нарешті повернувся додому.

До теми: «Обережно, кошеня!» Один день на Донбасі з артилеристами «десятки» (ФОТО)