Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк відзначає свій 85 сезон. З цієї нагоди тут готують першу оперу «Катерина», а надалі, крім музичних подій, планують ще більше розвивати оперне й театральне мистецтво.
«Репортер» поспілкувався з Володимиром Рудницьким – керівником хору «Воскресіння», а з весни минулого року – директором філармонії – про те, що цікавого готують для франківських поціновувачів музики.
Пане Володимире, як філармонія відзначатиме ювілейний сезон?
Десь у кінці травня – на початку червня плануємо якийсь грандіозний захід, можливо, концерт багатьох колективів філармонії, який завершить ювілейний сезон.
Але головне – готуємо оперу «Катерина», яку теж презентуємо наприкінці сезону. Ми планували прем’єру ще на кінець минулого року, але довелось відкласти через проблеми з технічним забезпеченням. Тепер ми придбали великий LED-екран, який вирішить питання декорацій – адже будь-яке зображення можна буде проєктувати на нього.
Читайте: Франківський театр ляльок готує дві нові вистави та концерт до 80-ліття
Опера «Катерина» за однойменним твором Тараса Шевченка – дуже актуальна, бо проводить паралелі давніх часів з теперішніми. Це проблема українців, коли помилка, яку зробила людина, може призвести до вигнання з сім’ї, невизнання, краху. Але людина часто хоче і може виправити помилку. Саме цю трагедію вчинків ми плануємо показати.
Щодо костюмів, не буде шароварів, яскравих вишитих сорочок, натомість ми змістимо увагу на глибину тексту і лібретто. Актори, задіяні у постановці, – наші, з філармонії. У нас є багато талановитих співаків.
Чи плануєте й надалі розвивати напрямок опери?
Я б цього хотів. Хоч це важко, бо опера – це затратна сфера, у першу чергу через костюми й декорації. Але думаю, вона матиме особливий попит в Івано-Франківську, тому що тут немає оперного театру. А з усіх концертних залів, які є у нас в місті та області, саме філармонія найбільше підходить для цього жанру, адже колись це був театр імені Станіслава Монюшка. У нас є оркестрова яма, щоправда, не дуже велика, але ми її удосконалимо. Також ми маємо чудову акустику для симфонічного оркестру і для живого виконання наших солістів, їм не потрібно підзвучки. Тому моя мрія – щоб ми робили хоча б одну, а краще дві постановки нових оперних вистав.
Коли керівником був Андрій Савка, у 2014 році у філармонії ставили «Весілля Фігаро». Це була не зовсім опера у традиційному розумінні, бо виконувалась не з симфонічним оркестром, а з камерним Harmonia Nobile. Я, до речі, там виконував партію Фігаро. Тож тепер ми плануємо повернутися до цього жанру і сподіваємось, що франківського глядача за кілька років чекає багато оперних вистав.
Читайте: Невідомий Бортнянський. Франківський хор відкриває композитора світові (ФОТО, ВІДЕО)
Також розвивається і театральне мистецтво?
Так, у нас є чудова моновистава «Іра» про талановиту співачку з Франківська Іру Маланюк. Я б хотів ще виставу про Соломію Крушельницьку і про Івана Франка. Тому надіюся, що і цей напрямок ми теж розвинемо, хоч це не зовсім філармонійна галузь.
До того ж ми маємо талановиту актрису Ольгу Кожушок – це родзинка нашого закладу, я на неї покладаю великі надії.
Напевно, нелегко конкурувати з дуже популярним Франківським драмтеатром…
Може, драмтеатру легше, бо такі вистави як «Коляда і плєс» – воно просте, смішне, веселе, легше для сприйняття глядачу. А моновистава, як наша «Іра», – це надто академічний, непростий для сприйняття жанр, «нелегкотравний». Тому, на жаль, навіть остання постановка, присвячена 106 річниці Іри Маланюк, не мала аншлагу, чим я дещо розчарований.
Якось виглядає, що народ хоче «хліба і видовищ», а не прийти і послухати трепетного, делікатного і витонченого мистецтва. Наша вистава – про життєвий шлях, про життя Іри Маланюк, який є прикладом, як вміти воювати з навколишніми незгодами, жахами, війною. Бо вона теж у час війни не переставала любити, вірити, надіятись. Вона співала у провідних оперних театрах світу, з найкращими тогочасними зірками опери. Вистава триває трохи понад годину і після неї завжди хочеться вийти, розправити груди і йти вперед.
А як популяризувати такі «важчі» жанри – моновиставу, оперу, балет?
Думаю, з оперою буде легше все-таки це – про світське життя. А от моновистава «Іра» – серйозна для сприйняття, бо там немає, де хіхікати, лише слухати і думати.
Напевно, глядач повинен це засмакувати. Ми заохочуємо глядача відвідувати глядацьку залу філармонії. Покращуємо і технічні питання: якщо хтось пам’ятав, що у філармонії холодно, то вже з січня у нашому залі тепло, можна залишати речі в гардеробі.
Також у нас недавно був проєкт «Прикарпатське Різдво для ЗСУ», за ініціативи голови ОВА Світлани Онищук. Завдяки їм понад 2000 людей за ці шість концертів побували у філармонії. Можливо, хтось був вперше.
Ми повинні здобувати популярність і пропонувати нашим глядачам різне мистецтво. І тоді, надіюся, що люди, відвідуючи простіші жанри для сприйняття, засмакують і щось серйозніше.
Читайте: Мистецтво любити біль. Як юні франківці освоюють балетні па (ФОТО)
А які жанри мистецтва зараз можна побачити і почути у філармонії?
Це і джаз, і опера, і моновистава, і класична музика. Ми мали концерт «Кіносвіти» – це популярна музика з кінофільмів. «Класика при свічках» – гарний концерт, коли світло вимкнене, а зал освітлюється лише свічками, це додає інтимності й романтичності. Був фестиваль танго. Є балетні вистави, вони гарно продаються.
Також приїжджають естрадні зірки – вони орендують нашу залу, це не філармонійні заходи. Бо філармонія – це у першу чергу, таки академічне і класичне мистецтво. Але через різні обставини ми додаємо варіантів. Хочемо розвивати напрямок для дітей – на LED-екрані висвітлити мультфільми, а актори виступатимуть на сцені в костюмах персонажів. Цим ми залучимо дітей до філармонії. Сподіваюся, через 10-20 років вони знову прийдуть дивитися щось серйозніше, академічніше.
Читайте: Боснійський письменник Фарук Шехич: «Я живу в країні, яка постійно очікує нової війни»
Балет у філармонії зараз представлений в основному виставами дитячої балетної школи. Чи думали розвивати дорослий балет?
Дорослий балет – це складніше, частина оперного мистецтва. У нас є випускники балетної школи, які могли б залишитися, але потрібні нові оклади для нових танцюристів. Також потрібне приміщення, щоб робити балетні репетиції. Тому над цим ми ще не думали.
Але дитяча школа успішно виступає, квитки завжди продані. Звісно, до кожного з дітей приходять батьки, а ще може дідусь і бабуся. Тому залу наповнити неважко.
Хор «Воскресіння» цього сезону також святкує ювілей – 15 сезон. Можете пригадати найважливіші досягнення колективу за цей час?
У 2012 році – перемога на міжнародному конкурсі духовної хорової музики у місті Білосток у Польщі. Це був наш перший конкурс, перший виступ за кордоном – й одразу перше місце і грошова премія. Того ж року у жовтні ми співали у базиліці святого Петра у Ватикані, літургію, яка служилася за центральним престолом, на Всенародну українську прощу до Рима. Для нас це була знакова подія.
У 2013 у Варшаві ми теж зайняли друге місце на конкурсі. А з 2020 року ми робили присвяти українським композиторам: у 2020 році – Березовському, у 2021 – Бортнянському, а також зробили фільм «Невідомий Бортнянський». А у 2022 році – фільм «Милість миру», присвячений Кирилу Стеценку.
Знаковою була й поїздка в Іспанію у 2024 році, на Міжнародний конкурс хорових колективів. Там надзвичайно серйозні умови, досить складні, але представити українське хорове мистецтво в Іспанії – це потужно. Цього року нас знову запросили, ми зібрали серйозніший репертуар – хочемо показати нашу справжню класичну духовну музику – восьмиголосний концерт Дмитра Бортнянського.
Чи плануєте фестиваль «Катедральні дзвони»?
Плануємо, бо цього року багато ювілеїв – Максиму Березовському, Михайлу Вербицькому, Миколі Дилецькому. Хочемо цьогоріч запросити Ансамбль класичної музики імені Бориса Лятошинського, адже того року нам не вдалося.
Хоч «Катедральні дзвони» – теж не масовий для сприйняття жанр, але популярний. До нас приїжджають виключно професійні колективи. Так, протягом трьох днів можна послухати 5-6 високопрофесійних хорових концертів. Є немало людей, які приїжджають з інших областей, щоб за кілька днів відвідати кілька концертів.
Зараз, з професійного погляду, це один з найсерйозніших музичних фестивалів в Україні.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.