На початку червня у моєї 10-річної доньки був «випускний» після четвертого класу. Після загалом чудової початкової школи №6 діти розходяться у п’ятий клас до інших шкіл. Саме тому акцент на випуску, пише Максим Карпаш у Репортері.
Так склалося, що посеред другого класу ми перевели доньку в цю школу, а вже за два місяці стався коронавірусний карантин. І ми з нею рахували, скільки місяців вона була в цій новій школі онлайн, а скільки оффлайн. Виявилося, що приблизно порівно.
Мене ця частка заспокоїла – все ж таки соціальні зв’язки у них уже встигли утворитись, вони змогли подружитись, зрозуміти, як співпрацювати та співіснувати. Ми навіть підсумкові оцінки з предметів не обговорювали, адже на цьому етапі розвитку дитини це не надто критичне питання.
Читайте Максим Карпаш: Україна має шанс “вийти в люди” на довірі
Звідки така цікавість до соціальних зв’язків у професора-технаря? Та просто мій професійний, академічний та й просто життєвий досвід вказує на те, що саме соціальні навички є не менш важливими, ніж так звані хард-скіли (вміння та компетенції). Більше того, вони є важливими не лише у професійному та особистому житті, але й для належного виховання наступних поколінь. Бо ми маємо постійно думати про покоління, які після нас.
Цьогоріч українські виші вручать дипломи про вищу освіту десяткам тисяч бакалаврів і магістрів. У всі допандемічні та довоєнні роки університетські роки навчання слугували абсолютно для всіх студентів та студенток такою собі школою життя. Саме там ми, попри навчання, товаришували, любили, знайомились, дізнавались таємниці, спільно робили щось корисне й не дуже, відпочивали, займалися спортом і ще дуже багато чого.
У більшості з нас студентські роки – одні з найкращих та найяскравіших у житті.
Цих фарб у наше студентське життя додавали численні соціальні зв’язки, значна частина яких залишається з нами довіку. Частину з них ми культивуємо та використовуємо у професійному та особистому житті.
Так от, у цьогорічних магістрів такого не буде в принципі: вони вступали онлайн, вчились онлайн і завершують навчання онлайн. Щодо бакалаврів ситуація не сильно краща – ті, що вступали в університети восени 2018 року, мали нагоду на соціалізацію лише протягом трьох семестрів (півтора року) із восьми можливих (чотири роки). Словом, не зважаючи на професійні вміння та знання, зараз з університетів випускається покоління одинаків, деякі – на межі соціопатії (боязні суспільства, згромадження людей).
Читайте Максим Карпаш: Новий рівень довіри – нові можливості
Ще допандемічні статті у Forbes свідчать, що працівники з нижчим рівнем соціалізації є менш продуктивними. Для цього є ряд об’єктивних причин, якщо звернути увагу на відмінності тих, у кого соціальних зв’язків більше. Це й підвищене відчуття щастя, і нижчий рівень стресу, вища довіра колег, краще здоров’я (відповідно, менші видатки на медичне обслуговування) тощо.
Звісно, можна протиставити моєму занепокоєнню те, що робота дедалі більше переходить в онлайн. Але останні відомості від провідних компаній свідчать, що вже є тренд повернення в офіси, хоч і зі збільшеною кількістю днів для роботи з дому. Отже, компаніям і суспільству доведеться докладати зусиль для додаткової соціалізації своїх нових працівників, випускників 2022 року.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
