Записки королеви. Як кішка Муся керує радіо “Західний полюс” (ФОТО)

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Мене звуть Муся, я живу на радіо. Ні, не так.

Я – кішка, керую радіостанцією «Західний полюс», хоч ці людиська, які вічно вовтузяться навколо, думають, що головні тут вони. І лише я знаю, що є насправді. Але так було не завжди, пише Муся у Репортері.

Муся

Вперше я пам’ятаю себе десь 11 років тому. Це за людським календарем, а за котячим значно більше, ціле життя. Але менше з тим. Була осінь, мокро, холодно. Особливо нестерпно ставало під ранок. Я сиділа під лавкою в одному з дворів на Тарнавського та голосно плакала. А що ще робити, коли тобі місяць, мама десь ділась, а тата я ніколи не бачила? Правда, у котів так буває.

Муся

Читайте: Радіо «Західний полюс» – 26 років. Франківців запрошують проїхатися автобусом і виграти 26 тисяч

А потім прийшов великий чоловік, який називається Володя, взяв мене і приніс на радіо. Він там теж ніби головний, типу мого заступника. Усі називають його Фомін і час від часу бояться, бо він кричить. Ну, точно, як я. Ми справді подібні: ото мовчимо, щось собі думаємо, невідомо чого чекаємо, надуваємось, а потім починаємо стрибати по офісу й волати страшним голосом. Тоді його просто бояться, а до мене чіпляються: «Усі-пусі, Муся, що сталося, може, ти чогось хочеш?». А я нічого не хочу, в мене все є. Мені треба вас, лінюхів, у тонусі тримати, бо робота сама себе не зробить.

І це вже третій офіс, в якому я керую.

Спершу, ще маленькою, на Бандери, я просто підливала їм під вазонки. Місця нові, незвідані, вазонків багато, треба відмітитись. Прибиральниця пробувала сваритись, але на кого?

Муся

У другій хаті, на Незалежності, я регулярно ходила під стіл головної редакторки каналу 402. Усі тутешні звуть її Ларисою. Гарна така, чорнява, а окуляри – як в мене очі. Але я красивіша. Тож вона, напевно, заздрила, іноді навіть гиркала. А я їй вночі за те під стіл то купку підкладу, то калабаньку долию. Шкода, інші люди встигали прибирати до її приходу на роботу. Так вона моїх повідомлень і не побачила.

Нині вже й не шипить, бо я тут бос і за віком солідна матрона, а вона досі дівчинка.

Успіх – тонка річ.

Загалом вони мене всі ніби люблять, а я їх терплю. Лиш того Володю, може, навіть кохаю. Він хороший, на мене ніколи не кричить. З-під тої лавки забрав, корм насипає, воду наливає, прибирає горщики. І постійно в офісі, навіть спить тут – як я. Правда, іноді таки десь ненадовго зникає. Підозрюю, що там у нього є інша кицька. Собака точно є. Приходить іноді, біла така, кучерява, вертлява, теж у нього закохана. Аж підстрибує, дурепа. Певно, не в курсі, що в нас з ним усе серйозно.

Муся

Нинішній офіс великий, світлий. Спати можна, де лиш вляжешся. А спати я дуже люблю. Особливо у тихих куточках, коробках, на далеких кріслах або біля сейфу. Грошей там, звісно, нема, але місце для спання добре. Диван ще є непоганий, але там завжди усі чіпляються. То погладити хочуть, то свої телефони в ніс тицяють, то будять дурними розмовами.

Але це неправда, що я людей зовсім не люблю. Вони мені геть не заважають. Навпаки – мені навіть важливо їх усіх бачити. Контроль – основа управління. То най собі бігають взад-вперед, працюють, сваряться, ржуть, як коні. (Не знаю, що таке коні, але ржуть вони саме так). Аби не чіпали, бо капець.

Муся

Щойно якийсь гість прийде, його одразу до мене ведуть – знайомитись: «А це наша редакційна киця Муся». І знову усі-пусі, а чи можна погладити, а чи не вкусить?

Ніколи нікого не вкусила й не вдарила, а бояться. І правильно, і нехай. Одного разу, правда, ледь стрималась, щоб не заїхати лапою по пиці.

Але на те була причина.

Багато років тому один причепився, Стас П’єха називався. Він тоді до нашого міста з концертом приїхав і в студії хизувався, завал! А потім ще грубі гроші Володі тицяв, аби продав мене. Дивні люди бувають – хіба можна продавати своїх? Хоча, чула, що в тих росіян це навіть така традиція. Звісно, ніхто мене не продав.

Муся

А коли наші маскувальні сітки плели на війну, мені якраз операцію зробили. Ай, ціла історія! Я раніше десь раз на 2-3 місяці чогось хотіла. Не знаю чого, бо в мене того «чогось» ніколи й не було. Але хтіла страшенно, кричала, до всіх чіплялася, особливо до хлопців. І прийшов чоловік прямо на радіо. Щось мені вколов, я від’їхала, а очуняла – як телеоператори після свят. Внизу болить, голова чумна, пити хочеться – страшне. Пішла шукати Володю. Офіс великий, іти важко, але й поспішати нема куди.

Повертаю голову – а позаду дріботить Юля Меніжарко. Вона ведуча на радіо, давно вже, і то в неї псевдо таке. Напевно, їй ніколи не холодно. І біжить тая Юля з двома мисками – в одній їжа, в іншій вода, біля вуха телефон і щось Володі на мене жаліється. Так ми до крісла його і доперлися. А там вона до мене, як не знаю хто, з тими мисками: «Муся, може, тобі їсти, може, тобі пити?». Ну, жінко, яка може бути їжа у такому стані? Подивилась я на неї з великим сумом та й пішла на маскувальну сітку спати. А ранком мене попустило. Але з Юлею ми тепер подружки, вона хороша, нехай. Я її часто зустрічаю біля входу до офісу, особливо в неділю.

10 фактів про “Західний полюс”, які навіть на радіо знають не всі

Ще Оленка Жукова мені в очі час від часу щось капає. Теж нічого собі така. А з очима в мене проблемка. Хтось із радійних бовдурів намагався зі мною гратися і тицьнув в око пальцем. Тепер болить, треба капати. Я Оленку терплю, вона нормальна.

Але шкода, що до студії мене вже не пускають.

У попередньому офісі навіть папірець причепили: «Муськам вхід заборонений!». Ніби тих мусьок тут багато. Та й за що? Ну, напісяла пару разів на крісла для гостей, так то ж не від злоби. Гості бувають різні, а запах мусить бути один. Володя, правда, переживав, шкода його.

Та мені всіх їх шкода. Вони веселі, гарні, молоді, прикольні. Най би собі працювали, щось корисне робили. Аби не чіпали.

Скоро у них свято – черговий день народження радіо, яке вони називають «Західний полюс». Не знаю, як той полюс за сторонами світу, але його давно пора назвати Муськиним. Муськин полюс – звучить, нє?! А то все – «наша редакційна киця». Ви нормальні? Кицькина редакція! Та що з них взяти? Люди, шкода їх.

Муся, керівниця радіо «Західний полюс»

Радіо «Західний полюс» – 26 років. Франківців запрошують проїхатися автобусом і виграти 26 тисяч

Муся

Підсумуйте за допомогою ШІ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

СХОЖІ НОВИНИ
ЦК мітинг (1)
cover_1 (4)
cover_1 (2)
ОСТАННІ НОВИНИ
блогер морське око
Український блогер заїхав машиною у заповідну зону - йому заборонили в'їзд до Польщі на 5 років
відень
Навчання в Австрії: ТОП-6 порад, як зробити правильний вибір
рятувальники турист (1)
Рятувальники допомогли 32-річному чернівчанину, який травмувався в Карпатах
київ атака 24 травня (3)
Уночі росіяни атакували Україну 600 дронами та майже сотнею ракет
вистава ініціатива галичина (3)
Франківські актори та волонтери зібрали 22 тис грн на дрони
київ атака 24 травня (6)
Росія вдарила по Києву балістикою і БпЛА: є влучання в багатоповерхіки, 1 загиблий і 21 поранених
фартушинський 2
У ДТП загинув ветеран з Делятина Володимир Фартушинський
зниклі безвісти 23
Понад 900 портретів і звернення. У Франківську на акцію зібралися рідні зниклих безвісти
Екскурсія_3_facebook_event_cover
Франківців запрошують на дві безкоштовні екскурсії про історію міста
сонце
До 26° тепла: якою буде погода на Прикарпатті 24 травня
читацький рейв-іф6351
У Франківську пройшов «Читацький рейв» (ФОТО)
травмувалася
На Надвірнянщині легковик в’їхав у припаркований мікроавтобус — травмувалася пасажирка
Прокрутка до верху