У селі Незвисько Городенківського району, на місці масових поховань Першої світової війни, хочуть зробити збірний військовий цвинтар. Туди будуть перепоховувати останки солдат, які досі знаходять у лісі чи на людських городах.
Це буде перше в області збірне кладовище, пише Репортер.
Роботу мали всі
Минулої суботи, 3 жовтня, з Франківська до Незвиська виїхало кілька автівок з волонтерами, аби розчистити територію, де є військове поховання, та встановити там символічні хрести. На допомогу запросили й «Репортер».
Акцію організувала ціла команда активістів: ГО «Поступовий гурт франківців», КП «Пам’ять», Прикарпатський університет і КП «Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича». А ще – ГО «Гірський рятувальний центр» у рамках проєкту «Незвисько – переправа крізь століття» за підтримки Асоціації «Єврорегіон Карпати -Україна» та Івано-Франківської облради.
Читайте також: Повстанці, Сибір та вінок на могилі. Баба Віся з Джурова пам’ятає усе (ФОТО)
Паркуємося в центрі села, біля магазину, та великою компанією з лопатами, граблями, косарками видираємось на гору. Місцеві називають її – Біла, через вапняки. На горі і знаходиться поховання.
Поволонтерити приїхала і громадська організація «Світанок», яка опікується дітьми з неблагополучних сімей. Вони вже вдруге доєдналися до акції з прибирання кладовища. Кажуть, для дітей це такий виховний процес, але малі сприймають це як розвагу. Їм більше цікаво з волонтерами, які мають металошукачі. Одна групка одразу йде з ними в поле шукати якісь артефакти. Але того дня нічого не знайшли. Хоч зазвичай знаходять патрони, якісь елементи фурнітури, солдатські жетони. Усе знайдене – в музей.
Решта теж розбилися на групи. Чоловіки пиляють дерева, кущі, хтось косить траву. Жінки носять гілки на велику купу. Поруч гірські рятувальники розгорнули польову кухню й готують смачний обід.
У розпал роботи на тракторці під’їздить сільський голова Микола Ковальчук. Він привіз 17 бетонних хрестів, які сьогодні мають встановити біля обеліска. Ще 13 поставлять пізніше.
Тепер є місце
За словами директора КП «Пам’ять» Василя Тимківа, у Незвиську – одне з перших масових поховань Першої світової на Прикарпатті. Тут лежать вояки, що загинули у 1914-1915 роках. Саме тоді тут тривали бої за переправу через Дністер.
Про поховання та бої, які тут тривали, їм розповіла місцева старожилка, яка чула те все від своєї матері.
«Кладовище займало близько пів гектара площі, де може бути 500-600 могил, – говорить Тимків. – Бабуся ще пам’ятає металеві хрести, коли вони малими пасли корови. Та з приходом совітів, коли треба було розширювати колгоспне поле, усі поховання були розчищені. Дивом зберігся хіба обеліск. На ньому немає ніяких знаків. На горі міг стояти хрест або часто ставили фігуру орла».
Те поле, до речі, обробляють і сьогодні, бо видно, що недавно зібрали пшеницю.
У рамках проєкту активісти сподіваються повністю відновити старе кладовище з його межами та зробити тут збірний військовий цвинтар. Громада села не проти.
Тут будуть перепоховувати останки солдат того часу, які працівники КП «Пам’ять» часто знаходять по лісах, на людських городах, під стадіоном і біля школи.
Цікаво, що такі збірні військові кладовища давно є на Львівщині – аж чотири. Тепер буде одне і на Прикарпатті.
За словами Василя Тимківа, він ділить поховання на здійснені, тобто ті, де відбувся чин похорону (такі є майже в кожному прикарпатському селі), і нездійснені – їх знаходять по лісах.
«Перша світова від Другої відрізняється значно вищим рівнем моральності, бо ворогуючі сторони після бою хоронили і своїх, і чужих, – говорить Тимків. – Звичайно, були різні випадки, але загальна тенденція саме така. Знаємо, що у селі Розсільна Богородчанського району на місці стадіону є поховання угорських вояків. Недавно до нас звернувся чоловік з Іванівки Коломийського району, що на його ділянці, яка перейшла від діда у спадок, є поховання Першої світової. Йому розказали старожили. Там зараз сад, але він хоче їх перепоховати. Будемо досліджувати».
Листи втрат
За словами Василя Тимківа, оскільки у Незвиську вже був великий військовий цвинтар, то логічно б його продовжити. Тому тут планують ховати інших військових австро-угорської армії. Здійснені поховання не чіпатимуть.
Каже, цілий ряд поховань знайшли й на Косівщині. А от останнє – біля села Красне Надвірнянського району. Просто проходили територію металодетектором й натрапили на жетон, який належав чеському воякові. Знайшли і його рештки, а біля них ще три могили. Вони й зараз у лісі, чекають на перепоховання.
Також в планах Тимківа зробити вибірку з вихідців з Прикарпаття, які воювали у Першу світову війну. Для цього досліджують австрійський архів та «Листи втрат».
Ці вісники видавалися двічі на тиждень з переліком прізвищ поранених і загиблих та короткою інформацією про них. Усі ці дані виставлять на сайті «Місця поховань» (mp.if.ua). Також тут є детальна карта усіх локалізованих поховань Першої світової війни на Прикарпатті. На сьогодні їх є з пів сотні.
