Мало хто знає, що у Франківську вже майже 28 років працює Клуб української інтелігенції імені Богдана Лепкого.
Довгий час він займався просвітництвом, видавав книжки. Згодом, як і будь-яка наукова організація без зовнішнього фінансування, почав згортати діяльність. У 2016 році за відродження клубу взявся інженер Ярополк Бажалук. Він згуртував людей, яких цікавила археологія.
Всеволод Бажалук – син засновника, один із семи найактивніших учасників, які у прямому сенсі власноруч досліджують історію Прикарпаття.
«Ми просто отримуємо дозвіл, скидаємося грошима, наймаємо машину та їдемо в поля, – розповідає Всеволод. – За 2,5 роки роботи провели близько 25 експедицій, пропрацювали 78 об’єктів».
Втім, на одному ентузіазмі багато не зробиш. Адже справа навіть не в заробітках, про це не йдеться – аби дослідити більше, ґрунтовніше, потрібно ще багато чого. Відтак у команди виникла ідея проєкту «Археологічна інтерактивна карта Карпат та Прикарпаття». Реалізувати ідею вдалося лише з третьої спроби – за допомогою асоціації «Єврорегіон Карпати – Україна».
Задум мапи археологічних об’єктів належить археологу Тарасу Ткачуку.
«Він досить консервативний науковець, тож ми йому майже нав’язали інтерактивність, – сміється Всеволод Бажалук, технічний координатор проєкту. – Адже треба мати можливість постійно її доповнювати».
Особливість карти полягає і в тому, що вона залучає до співпраці краєзнавців-аматорів. Для цього потрібно просто заповнити форму на сайті, вказавши точні координати об’єкта, який згодом приїде перевіряти команда клубу.
«В анкеті є обов’язкове поле «Ім’я» і контактний номер, аби ми могли зателефонувати й розпитати детальніше, – пояснює Всеволод. – Можемо й разом поїхати на перевірку».
Лишитися анонімом людині не вдасться, адже це додасть зайвої роботи, а інколи може й виявитися невдалим жартом. Бажалук наголошує, що так званим «чорним» археологам, які бажають піти на співпрацю, боятися нема чого – їхні контакти клуб нікуди не передає.
«Ми називаємо їх краєзнавцями, бо межа насправді дуже розмита, – говорить Бажалук. – Адже вони дійсно знаходять щось корисне, інколи продають, але це більше недосконалість законодавства, яку можна виправити».
Наразі клуб працює над поправками до законодавства. Найближчим часом їх планують передати до Верховної Ради.
«Ми спираємося на досвід Великої Британії, де аматорські пошукові роботи дозволені в певних межах, однак є жорстке зобов’язання, щоб першим, до кого потрапляє знахідка, – була держава, яка може викупити раритет і передати його до музею, – розповідає Всеволод Бажалук. – А якщо законодавство зробити більш жорстким, то вони й далі працюватимуть у підпіллі, але все одно нікуди не дінуться. Бо є ринок, і є попит».
Втім, учасники клубу не сподіваються лише на часті заповнення з боку аматорів, тому мають у планах залучати до співпраці професійних дослідників з інших регіонів України.
«Спершу карта розрахована лише на Прикарпаття, але ми подумали, що буде правильно внести всю Україну, – каже Бажалук. – Мені вже й з Києва дзвонили – хочуть долучитися. Думаю, поступово доєднаються й інші області».
Крім того, у планах наукового клубу просувати цей проєкт і в галузі туризму. Наприклад, розпочали співпрацю з турфірмою «Мандрівочка», яка спеціалізується зокрема на внутрішньому туризмі. Розробили кілька маршрутів, їх почнуть реалізовувати з нового туристичного сезону.
«Я навіть вигадав термін – «ландшафтно-історичний туризм», – посміхається Всеволод Бажалук. – Бо тут немає жодних об’єктів, які були б візуально видними. Вони, як правило, у ґрунті. Це не замки, не будівлі, це просто місця, де колись жили люди. Початкова ідея була майже навіженою – робити 3D-візуалізації, які б підвантажувалися прямо на об’єкті. Подібне коштує величезних грошей, та сподіваюся, ми і це зробимо».
Попри свою однозначну цікавість, проєкт має критиків. Мовляв, учасники клубу таким чином допомагають нечесним «чорним копачам». Але дослідники впевнені, що ті й так знають територію принаймні не гірше науковців, адже працюють «в полі» постійно.
«Насправді, ризик мізерний і смішний, – каже Бажалук. – Ми й так під час експедицій постійно бачимо «чорні» розкопки» так звані «покопушки». І ми в будь-якому разі будемо перевіряти інформацію, а вносити нову точку на карту – лише після ґрунтовного дослідження та присвоєння «паспорта».
Основне бажання учасників клубу – аби всі точки на мапі одразу потрапляли під охорону держави.
Є у Клубу інтелігенції й серйозна проблема – майже цілковита відсутність молоді в лавах дослідників. Єдиний юний учасник клубу – 17-річний Олександр Данилюк. Він навчається на історичному факультеті, а у вільний час їздить в експедиції разом зі старшими товаришами. Його роль – фіксувати на мапі точки поселень. Каже, неодноразово розповідав у виші, що є реальна можливість долучитися до цікавої справи, але…
«В основному люди просто не мають бажання, – говорить Олександр. – Адже це дійсно треба бути ентузіастом. Інші не вірять у те, що цим можна чогось досягнути. Але насправді усе не так складно, як здається, просто треба використовувати шанси, які випадають».
Тож, якщо у вас з’явилося бажання приєднатися до археологічного дослідження нашого краю – вас чекають. Бо українській науці дійсно бракує молодої крові. Достатньо набрати у пошуку в соцмережі Facebook – Всеволод Бажалук.
Авторка:Тетяна Скоропляс
