«Кажуть, там телевізора немає», – говорить бабуся, виходячи з автобуса. «То й добре, відпочинемо від політики», – відповідає інша. «А якщо серіал?». «В інтернеті подивимось!».
Так розпочався останній цього року заїзд пенсіонерів у табір «Лімниця», пише “Репортер“.
Без мильних опер
В останній, четвертий, заїзд приїхали 48 відпочивальників, – мало бути 50, але двоє відмовилися через стан здоров’я. Чоловіків мало, більше жінок.
У «Лімниці», що недалеко від Калуша, тихо і спокійно, дерева вже пожовтіли, повітря холодне. Але у приміщеннях увімкнули опалення, щоб люди не мерзли. Всього в таборі працює три корпуси: один адміністративний, де їдальня, і два житлові. Кімнатки невеликі, охайні, на двох. Душі й туалети – на коридорі.
На пенсію – і в табір, – у Франківську літні люди відпочиватимуть разом
Спочатку – сніданок: гречка, тефтелі, салат, хліб, масло, сир. Потім поселення, а далі розпочинається розважальна програма. Перший день – творчий: майстер-класи з малювання і декоративно-прикладного мистецтва. На чотирьох столах лежать фарби, бісер, різне приладдя. Можна спробувати малювати картини за допомогою вушних паличок, можна плести з бісеру або просто розфарбовувати. Тим часом кілька жінок уже вишикувалися в чергу до приміщення бібліотеки: там перукарки роблять зачіски або стрижки всім охочим.
Потім буде обід, а далі – прогулянка до річки й невелика екскурсія від директора табору Сергія Бандури.
«Йти треба десь кілометр, тож, якщо комусь важко, краще відпочиньте тут. Якщо захочете пройтися у ліс, то давайте зберемось, і я з вами піду. Але ми вже в лісі, на свіжому повітрі, – посміхається Бандура. – На гриби без мене не ходіть. Уже був козак, якого довелося шукати. Та й немає зараз грибів».
Після вечері буде перегляд художнього фільму – «без політики і мильних опер».
Вівторок – день спортивний. Зранку руханка з танцювальними елементами під музику. Потім – лекція від лікарки і медсестри про здоровий спосіб життя у похилому віці. Може, ще буде майстер-клас з танців від директора закладу. Після обіду – змагання з настільного тенісу або бадмінтону. Переможцям вручать медалі. Після вечері будуть танці, забави та конкурси.
На останній день запланована культурна програма, концерти. А ввечері – додому.
Порадила знайома
«Я приїхала з подругою за новими враженнями, відпочити, подивитися на Лімницю, – каже Ольга Ленів. – Нам порадила знайома, яка вже була тут. І діти сказали: «Відпочивайте, мами, оздоровлюйтеся».
Більшість чоловіків та жінок приїхали вперше: заяв було дуже багато, тому надали перевагу тим, хто тут ще не був. Щоб поїхати у табір на три дні, треба занести заяву у міський відділ соцполітики.
Людмила Міщанчук і Світлана Гриценко – теж подруги, приїхали разом відпочити від роботи: жінки працюють нянями.
«Мені розповіла сусідка, вона їздила з чоловіком у перший заїзд, а тепер поїхала я, ще й коліжанка моя доєдналася, – каже Світлана Гриценко. – Вона пізніше подала заяву, то я попросилася з нею в останній заїзд».
Танці віку не мають. Як франківські пенсіонери забувають про тиск і знаходять кохання (ФОТО)
«Я чекаю майстер-класів з малювання: дуже б хотіла навчитися. Я у минулому – вчителька української мови і літератури, – додає Людмила Міщанчук. – Як на пенсію пішла, стала нянею. Своїх внуків ще немає – мої хлопці не спішать».
«А у мене четверо внуків, двоє синів, – хвалиться пані Світлана. – Усі вже в школу ходять. Найстаршому вже 17 років, а наймолодшій вісім, така талановита – малює, грає на фортепіано…»
Інна Фурсей мешкає з чоловіком у Франківську вже десять років. Її родина залишилася в Луганській області.
«Мій тато із Західної України, а мама зі сходу, – розповідає Інна Фурсей. – Після війни тата відправили працювати на шахти, там одружився. Мене завжди тягнуло на Західну Україну, от і переїхала. А брати залишилися в Луганській області, то я не можу їх навідати. Тато помер, коли вже війна була, а я не їхала на похорон, бо боялася: я така патріотка, ще й з франківською пропискою».
Пані Інна – медик, двоє її дітей мешкають у Швейцарії, вона в них гостює. А тепер вирішила ще відпочити серед природи, бо, каже, завжди була активною.
Як діти
Ідея возити франківських пенсіонерів у табір з’явилася у міського голови Руслана Марцінківа, її підтримали на сесії міськради. Перший заїзд відправився у табір восени 2018 року. Це вже третій сезон відпочинку для літніх людей. Є по чотири заїзди у квітні та вересні-жовтні, а влітку табір приймає дітей.
«Між відпочинком дітей і літніх людей можна провести паралелі. Люди у цьому віці як діти – хочуть розваг, займатися декоративно-прикладним мистецтвом, – каже Сергій Бандура. – Я вважаю, що у цьому віці найбільш важливо відчувати себе знову потрібним суспільству. Хочеться уваги, підтримки – як і дітям».
Програма спеціально зроблена так, щоб кожен день був тематичним.
«Є більш активні, а є менш активні відвідувачі. Деякі хочуть більше спокою: просто погуляти, подихати свіжим повітрям або посидіти на лавочці, помилуватися природою. Але більшість хоче забав і розваг», – говорить Сергій Бандура.
Всього є чотири заїзди на сезон для 200 пенсіонерів. Цієї осені з’їздили 198.
«Ми почали приймати заяви ще у кінці серпня, – розповідає спеціаліст відділу правової роботи та кадрових питань міського департаменту соцполітики Леся Саїк, яка відповідає за відпочинок пенсіонерів у таборі. – Цього сезону було дуже багато заяв людей, які хотіли їхати повторно, тому ми першочергово відправляли тих, хто ще не був. А далі – по черзі».
Наші в Америці. Український фестиваль пані Папроцької зібрав понад тисячу гостей (ФОТО)
Бували різні історії, розповідають у таборі. Інколи виникала симпатія між самотніми дідусями й бабусями. Один чоловік навіть потім випитував телефон жінки, яка йому сподобалася, у департаменті соцполітики. Леся Саїк зателефонувала їй і спитала, чи можна дати її номер залицяльнику, але жінка відмовилася.
Цієї осені відпочинок пенсіонерів обійшовся міському бюджету в 193 тис грн. Якщо будуть кошти, наступної весни планують новий сезон. Знову поїдуть старенькі, щоб відчути другу молодість.
