Андрій Микитин Минулого тижня, посеред лiтньої спекотної пори, депутати Івано-Франківської мiської та обласної рад терміново зiбралися на сесiї синхронно зi своїми колегами з Львівської та Тернопільської областей. Причина такої раптової активності — написання листа Папі Римському.
Таке депутатське рiшення воiстину унiкальне, адже такі надзвичайні сесії обласних рад Галичини вiдбуваються раз на три-чотири роки. До речі, попереднє синхронне засiдання проходило три з половиною роки тому, коли галицькi депутати однодушно винесли вердикт невизнавати результати голосування в другому турi президентських виборiв на своїй території, що одразу породило сіверськодонецький з’їзд та рух сепаратистiв на розкол України.
Як правило, всi спiльнi заяви трьох галицьких рад майже завжди призводили до рiзкого полiтичного протистояння i носили фактично провокативний характер.
Глянувши, як депутати «катають» листа самому Папi (за прикладом запорожцiв, що писали колись султановi), пересiчний галицький обиватель дуже нарікає: мовляв, нема вже чим займатися тим цiлим депутатам, як от тiльки що й з Папою листуватися.
I справдi, коли в областi повний бардак, представники влади не знаходять нiчого кращого, як писати заяву у Ватикан. А ще дивнiше — нашi мiськi депутати протягом року не можуть зiбратися через внутрiшьополiтичнi чвари, і тут ось раптово об’єдналися i в одному пориві одноголосно затвердили текст листа римському понтифiку, який нi за якими законами анi нормами їм не підпорядковується. Цiкаво, що голосували як православнi, так i греко-католицькi депутати.
—?Дуже дивно, — каже мiй кум. — По селах частенько одне одного лупцюють й до церков не пускають, а тут як загiпнотизованi.
Та, згадавши сентенцiю про провокативнiсть всiх спiльних заяв галицьких депутатiв, кум все ж запiдозрив якусь таємницю.
Свого часу я написав статтю «Галицький мiф про католицьку Галичину» (опубліковано в газеті «Репротер») i отримав дуже багато нарiкань з боку наших панянок, якi нiяк не погоджувалися з аргументами про те, що мiж ними, ревними «католичками», та московськими православними падчерицями є всього лиш одна рiзниця: унiати тричi пiд час лiтургiї згадують iм’я Папи, а православнi — тiльки моляться за свого патрiарха.
Так ось тепер (на зло паняночкам) греко?католики також захотiли мати свого патрiарха, щоб молитися виключно за нього.
—?Як же тодi Папа? — потурбувався долею святійшого Отця мiй кум.
На вiдмiну вiд наших депутатiв, бiльшiсть з яких взагалi не мають поняття в церковних справах та канонах, верховний арxiєпископ Риму розумiє, що греко?католики мало чим подiбнi до його вселенської церкви. Зрештою, його сусiди на пiвночi, лютерани та протестанти, набагато ближчi в своїх обрядах та традицiях, анiж брати на сходi. Крiм того, в католикiв досi ще не існувало прецеденту існування якихось патріархатів, як от іспанського, німецького чи американського: всі католики рiвнi й одинаковi.
Отримавши листа вiд наших депутатiв, Папа мав би вельми здивуватися тим, що українцям-уніатам ще чогось бракує: мало того, що не пiдчиняються папським буллам та канонам (живуть за своїми східними канонами), не визнають целiбату (обов’язкового для католиків стану безженства священикiв та дияконiв), застосовують свій церковний календар й практикують всі свої ортодоксальні традицii та обряди, а тут ще й вимагають свiй незалежний український патрiархат. «А за що я їм грошi висилаю», — подумав би собі Папа, якби нашi хитрi церковнi iєрархи не поговорили з ним наперед i не пiдготували його до отримання купи макулатури вiд усiх галицьких депутатiв (листи будуть йти пачками — бо ще включаться сiльськi, селищнi й районнi ради).
—?То, отже, Папа в курсi справи, — мiркує вголос кум.
Звичайно, володаря папського престолу пiдготували, бiльше того, пояснили йому «унiкальну» мiсiю греко?католицького патрiархату.
—?В чому ж тодi вигода Папі вiд нашого патрiархату i чому нашi не зберуться самi й не проголосять патрiархат та не пошлють Папу за прикладом великого Кобзаря, — ніяк не докумекає мiй кум.
Так це ж не в нашій ментальностi. Автономiя нам потрiбна для того, щоб самим усi рiшення приймати й вiльно вести переговори з братами на сходi. Але галицьке воiстину народне прислiв’я учить: лагiдне теля — двi корови ссе.
Так от, двi дойнi корови — Рим i Кремль, мiж якими ми геополiтично iснуємо, не дають спокою нашим ченцям. Тому Папi вони лагiдно роз’яснили, що їх мiсiя — рухати його папську владу на схiд i навертати православних бородачiв до його святiйшої тріари.
Скоро, мовляв, весь схiд впаде до папського пантофля i треба для цього лишень двi речi: зовсiм небагато автономiї у вигляді патріархату та дуже багато грошей.
I поки нашi полiтики ведуть українське суспiльство в НАТО (за грошi НАТО), в результатi чого все бiльше українцiв висловлюються чомусь проти НАТО, церковнi дiячi вирiшили й собі пiдзаробити на елементах геополiтики й вести католицького Папу на схiд.
—?Але ж Папа не повний йолоп, — робить припущення мiй кум.
I це свята правда. Тому й вiдповiдi вiд римської курії нашi депутати швидше за все не дочекаються ні за своєї каденцiї, ні навіть, можливо, за свого життя.
Така вже традицiя папського листування: у Ватиканi листи старанно реєструють, запаковують в спецiальнi довговiчнi захистнi обгортки й розмiщують у пiдземних сховищах та архiвах. Там є багато листiв та послань, в тому числi вiд правителiв та народiв, якi в силу рiзних обставин вже припинили своє iснування, а от папський трон таки міцно тримається й досі.
Тому Папi спiшити нiкуди, зрештою крiм греко?католиків в Українi у нього є бiльш слухнянiша греко?католицька церква українських емігрантів за океанами. А заодно їх майна та володiнь на мiльярди доларiв (американських, канадiйських та австралiйських). Тому бавитися в помаранчеву революцiю на церковному просторi Папа навряд чи буде. Хоча й не заперечить «вiдважним» галичанам понавертати трохи слов’янський схiд пiд його патронат.
—?Отже нас чекає новий гучний проект, — робить висновок кум.
Так, безперечно, тепер будемо дружно навертати схизматiв схiднякiв i тим самим пiдштовхувати їх до його святійшества Патрiарха Московського та всiя Русi.
—?Ну ясно,— ксьонзи «бабла» захотiли, — здогадався мiй кум i виголосив короткий вердикт, але чомусь з французьким акцентом:
—?Кум теля пасе!
При цьому його пальцi на двох руках скрутился у двi здоровеннi дулi.
Comments are closed.