Минулого тижня архітектор-реставратор Ігор Панчишин повідомив, що у Франківську під час ремонтних робіт комунальники знайшли фрагмент фортифікаційних конструкцій Тисменицької брами. До розголосу підключилися активісти, преса, тож роботи припинили.
У понеділок, 2 липня, на місці провели нараду за участі представників влади, науковців та активістів. Вирішували, що робити далі. А й справді – і що тепер? Свою версію “Репортеру” запропонував відомий франківський історик, краєзнавець Зеновій Федунків. Далі – його ґрунтовне дослідження.
Ідентифікація конструкцій Тисменицької брами Станиславівської фортеці
В середу автор цієї статті оглянув залишки фрагменту, знайденого комунальниками й очищеного студентами Прикарпатського університету під керівництвом археолога Ігора Кочкіна, провів візуальне обстеження, обміри, поєднав побачене з історичними. картографічними та іконографічними джерелами та прийшов до цікавих висновків.
Візуальне обстеження доступного фрагменту дало наступні результати.
Ситуаційна схема ймовірного розташування Тисменицької брами
Фотофіксація збереженої мурованої кладки
- Відкритий на стику вулиць Лесі Українки і Галицької археологічний об’єкт із доступного боку має вигляд мурованої кам’яної кладки, зорієнтованої перпендикулярно до вулиці Лесі Українки. Довжина муру 3,4 м, висота 1,1 м. З’ясувати остаточні параметри муру не дозволяє невеликий розмір шурфу.
- Кладка складається із трьох рядів тесаних квадрів вапняку та колотих брил алебастру різного розміру (великих у двох нижніх рядах: 0,72 х 0,44 м, 0,67 х 0,43 м і менших у верхньому: 0,35 х 0,2 м, 0,4 х 0,2 м). Верхні два яруси містять вкраплення кусків битої цегли.
- Фрагмент муру залягає відразу під бруківкою та її подушкою на глибині всього 0,2 – 0,15 м від рівня позему.
- Від будинку медуніверситету кладка зруйнована прокладеними, вірогідно нещодавно, двома пластиковими трубами великого діаметру.
- Мур рівновіддалений від правої і лівої лінії забудови вулиці Лесі Українки (відстань становить 6,5 м).
На підставі результатів візуального обстеження можемо говорити, що маємо справу із будівельним матеріалом, дуже подібним до мурів Станиславівської фортеці. Подібні квадри білого каменю використовувалися для будівництва бастіону святого Андрія, закладеного у 1662-1663 роках. З історичних джерел відомо, що у 1730-х роках за вказівкою власника міста Юзефа Потоцького мур із білого каменю, для убезпечення від руйнування, обмурували цеглою.
У 2011-2015 роках подібну кладку з вапняка і алебастру, з вкрапленнями цегли, виявлено під пілонами палацу Потоцьких, в казематах монастиря тринітаріїв та на майданчику біля пам’ятника Прокоповичу. Схожу масивну кладку виявлено у 2011 р. під час копання траншеї для прокладки кабелю біля будівлі бібліотеки медакадемії по вул. Галицькій, 7а. З огляду на незначну відстань обидва фрагменти є, вірогідно, залишками одного комплексу. Цю думку підтверджують картографічні джерела, про які скажемо нижче.
Читайте: Роботи поряд із Тисменицькою брамою у Франківську призупинили – комунальники готові до компромісу (ФОТО)
Розташування муру впоперек вулиці Лесі Українки може свідчити про те, що це фрагменти стін відомої із картографії і описів Тисменицької брами. Сумніватися у тому, що віднайдені фрагменти є муром брами змушують їхнє залягання на дуже незначній глибині, і те, що цегляні вкраплення датуються ймовірно ХІХ – ХХ ст. (визначити датування цегли за розмірами неможливо, оскільки це биті, а не цілі цеглини). Кожне із цих тверджень має свої контраргументи.
Залягання мурів на незначній глибині може пояснюватися значною висотою стін Тисменицької брами. Цегляні вкраплення могли з’явитися пізніше, під час вторинного використання муру для інших потреб.
З’ясувати, коли відбулося втручання в середовище навколо об’єкта, руйнування первісних будівель й пристосування їх до нових функцій допоможе історико-архітектурний аналіз ділянки, на якій знайдено залишки муру.
Читайте: Слідами старого Станиславова: Будинок «Широка брама»
Що ж відомо про одну із головних споруд Станиславівської фортеці Тисменицьку браму, яка в деяких джерелах названа Кам’янецькою і Лисецькою? Точна локалізація брами досі залишалася невідомою. За версією краєзнавця Михайла Головатого, вона знаходилася на проїжджій частині вулиці Галицької, перед головним корпусом медуніверситету. Першу браму споруджено одночасно із фортечними валами у 1662-1663 роках. У 1737 р. здійснено її реконструкцію: зведено високу двохярусну вежу. За відомостями Садока Баронча, фасади з напільного боку були прикрашені скульптурами святих. На одній із табличок з напільного боку за вказівкою власника майстри викарбували напис:
«Твердиня ця далеко наводить страх.
Войовничих маврів і бєлонів заставила відступити від міста.
Оборонці ворогів не злякалися, від військових труб не здригнулися,
витримали до кінця, виснажили ворогів і з Божою поміччю
допомогли гетьманові виконати свій обов’язок».
З внутрішнього боку брами напис на табличці був такого змісту:
«Господь гнівом своїм і карою своєю відігнав ворогів від народу свого».
Зображення Тисменицької фортечної брами зустрічаємо на плані російського капітана Ширкова 1760-х років. Це прямокутна у плані двоярусна споруда з наскрізним арковим проїздом, увінчана високою вежею зі сферичним або зімкненим куполом. Зображення на мапі має статус першоджерела, правда зображення на ній не зовсім чітке і частково зливається із розташованими позаду брами сакральними і громадськими спорудами.
В сучасну добу архітектори виконали дві гіпотетичні реконструкції брами. У вигляді триярусної башти зі шпилем зобразив Тисменицьку браму доктор архітектури Петро Ричков на макеті міста-фортеці Станиславова, виготовленому у 1990 р. Браму у вигляді двоярусної споруди подає на графічній реконструкції кандидат архітектури Зоряна Лукомська.
Зображення брами з мапи капітана Ширкова. Макетна реконструкція П. Ричкова. Графічна реконструкція З. Лукомської
На карті Станиславівської фортеці, укладеній у другому десятиріччі ХІХ ст. і віднайденій польськими дослідниками Т. Поляком і Я. Адамчиком, помітно перші сліди руйнування Тисменицької брами (Polak T., Adamczyk J. L. Fortyfikacje miast na wschodnich kresach dawnej Rzeczypospolitej przed 1772 r. Мateriały kartograficzne. – Kielce: wyd. Politechniki Świętokrzyskiej, 2001. – 132 s.). Чіткість карти не дозволяє реконструювати конструктивні особливості брами, але зрозуміло, що вона знаходилася у поганому стані. Зберігся тільки правий коридор-потерна на нижню терасу куртини.
Станиславівська фортеця, друге десятиріччя ХІХ століття
Близько двох десятиріч після розбору фортифікаційних укріплень фортеці територія навколо Тисменицької брами стояла пусткою. Забудова території навколо брами розпочалася відразу по знесенню фортифікаційних укріплень. Найшвидше стали використовувати ділянку за сучасною адресою вул. Лесі Українки, 1.
Упродовж XVIII – XIX ст. на ній розташовувалися кілька різночасових будівель, які відслідковуються за картами. Ці будівлі зафіксовано на іконографії та картографії відповідної доби. В роки Першої світової війни будинок згорів. На його місці у 1935 р. побудовано новий у стилі конструктивізм. Зараз це житловий будинок, на першому поверсі якого розміщується «Салон обрядового мистецтва».
Майданчик, розташований на південний захід від розкопу (сучасна адреса Галицька, 7а), забудовано після розбору міських валів. У 1827 р. на ньому споруджено будівлю військової канцелярії гарнізону і гауптвахти. Під час Мармулядової пожежі будівля горіла і була відновлена зі зміною розпланування у 1872 р. за проектом міського будівничого В. Мюльна. Використовувалася під різні крамниці та заклади. Зараз у ній розміщено бібліотеку медуніверситету.
На південний схід від шурфа розташований сучасний головний корпус медуніверситету (вул. Галицька, 2). Споруджено його у 1893-1894 рр. у стилі еклектики (неоренесансний напрямок) під потреби дирекції залізниць. До цього ділянка пустувала, називаючись площею Потоцьких (за картами 1800-1848 рр).
Площа Потоцьких на кадастровій карті 1848 року
У 1914 р. сюди перейшов магістрат, а у 1921 р. управління Станиславівського воєводства. З 1935 р. – тут розміщувалися Скарбнича палата, а з 1945 р. – медінститут, згодом перейменований у медуніверситет. Зафіксовано ділянку й на кількох іконографічних джерелах. Два найцікавіші з них, на яких помітно залишки будівельного матеріалу.
Досліджувана ділянка на світлинах 1894 і 1920-х років
Найбільше інформації про конструктивні особливості брами надають два картографічні джерела. Першим із них є «Проектний план удосконалення укріплень Станиславівської фортеці, 1743 р.» (оригінальна назва «Plan de Stanislavow, 1743». За припущенням архітектора С. Кравцова його автором був син власника міста, архітектор Станіслав Потоцький.
Аналіз фрагменту плану дозволяє говорити, що Тисменицька брама була складним комплексом комунікаційно-оборонних укріплень, поєднаних із чітко продуманою системою наземних і підземних споруд.
Фрагмент плану Станиславівської фортеці, 1743 рік
До неї входили кілька споруд. Головною з них була Тисменицька брама з наскрізним проїздом, внутрішніми і зовнішніми воротами й двома підйомними ланками на мості. До бічних фасадів брами прилягали прямокутні у плані прибрамні підземні камери (по дві з кожного боку).
До бічних фасадів цих камер в свою чергу тулилися потерни у вигляді коридорів-виходів на нижні праву і ліву тераси з бруствером. Із плану випливає, що наземною, видимою частиною комунікаційно-оборонного комплексу був тільки напільний корпус брами. Решту споруд розташовувалися в тілі валу і були невидимими. Важливою особливістю брами є те, що вона наполовину була «втоплена в тіло валу».
Підтвердження конструктивних особливостей брами знаходимо на мапі міста Станиславова, 1792 р., відомої за копією І. Дрекслера 1924 р.
Фрагмент мапи Стансилавова 1792 року
Видиму частину брами позначено червоним прямокутником (№21), пунктирними лініями невидимі (накриті землею валу) – потерни-виходи на терасу, підземні камери, надвірну частину проїжджої частини корпусу брами.
Наступним і найважливішим кроком у дослідженні архітектурного об’єкта є накладення історичних карт на сучасну топопідоснову. Від результату цієї роботи залежатиме, який саме фрагмент віднайдено комунальниками 26 червня. Накладення контурів фортеці на історико-архітектурний опорний план 1979 р. дозволяє говорити, що надвірний край валу проходив по сучасній вулиці Лесі Українки, тож цілком можливо, що віднайдені фрагменти є залишками Тисменицької брами.
Схема накладення контурів фортеці на історико-архітектурний опорний план 1979 року
Цікавіші висновки дало накладення плану 1743 р. і карти 1792 р. Анною Сербін і Христиною Боришкевич на топопідснову.
Результати накладення дають підстави твердити про те, що віднайдений фрагмент є підземною частиною конструкцій лівої потерни-виходу на нижню терасу або стінкою прибрамних підземних камер. Більше того, накладення плану 1743 р. на топопідоснову промовисто засвідчує, що з північного і північно-східного боку фундаменти медуніверситету закладено на фортечному мурі. З цього робимо попередній висновок, що позначені на схемах пунктиром фрагменти стіни потерни, або підземних камер Тисменицької брами Станиславівської фортеці й віднайдено представниками комунальних служб.
Постає питання про те, що ж робити із віднайденим фрагментом фортифікацій. У ЗМІ зазначалося, що керівник міського комунального департаменту Михайло Смушак спершу пропонував продовжити роботи і залити все бетоном. Його можна зрозуміти. Терміни планованої реконструкції вулиці минають, слід відзвітувати про використані кошти і виконану роботу.
Але давайте задумаймося, що принесе більше користі для міста: вчасна здача після реконструкції вулиці Лесі Українки, безпорядок на якій уже набив оскому чи призупинка робіт та порятунок археологічної атракції? Думка автора зводиться до наступного: для пошуку відповіді необхідно продовжити археологічні розкопки. Від їхнього результату залежатимуть подальші дії. Коли виявиться, що це справді добре збережені за планувальною структурою і відповідною висотою залишки Тисменицької брами – то це, без перебільшення, археологічна сенсація на державному рівні, про яку говоритимуть на усіх каналах телебачення.
А вірогідність позитивного результату досить висока, оскільки більша частина брами розміщувалася у валі і не підлягала руйнуванню. Якщо підтвердиться така гіпотеза – місто просто не має права упустити можливість консервувати й реконструювати такий унікальний і надзвичайно привабливий туристичний об’єкт. Коли ж з’ясується, що зберігся тільки фрагмент муру, то після фіксації, обмірів, описів роботи по благоустрою вулиці слід продовжити, а сам об’єкт ознакувати одним із способів, яких у світовій практиці на сьогоднішній день відомо чимало.
І на закінчення хотілося б звернутися до міської влади: думаймо державницьки! Правильне рішення в цьому питанні дозволить завоювати прихильність кількох тисяч іванофранківців і переобратися на другий термін до владних структур.
Зеновій Федунків,
історик-краєзнавець, кандидат історичних наук
Comments are closed.