Наталя Чаплинська – психолог-практик, депутат Івано-Франківської облради, громадська діячка, співкоординатор Центру психологічної допомоги учасникам АТО. Раніше працювала експертом з кримінальних справ, розглядала анонімні листи і надавала характеристику людині за її почерком. Цікава тема, правда? От і «Репортер» не зміг залишитися байдужим…
– Пані Наталю, що насправді можна дізнатися про людину за її почерком?
– Почерк формується на основі характеру, але не навпаки. Почерк розкриває багато деталей щодо поведінки, уяви, емоційного складу людину, сприйняття та відображення світу. Наприклад, гарний вишуканий почерк свідчить про педантичність, але й також про те, що людина ставить собі рамки. Як правило, у творчих людей почерк розмашистий і може змінюватися просто від настрою. Людина із заниженою самооцінкою писатиме дрібнесенькими, як мак, літерами, а великі незграбні букви говорять про самовпевненість. Є люди, які вимальовують вензеля, зокрема літери «б», «п», «р», «у», вони зазвичай мають вишуканий естетичний смак.
– На які елементи почерку експерти звертають особливу увагу під час аналізу?
– На літери – під яким натиском та як саме вони написані. Наприклад, каліграфічно вималювані букви свідчать про те, що людина вимоглива – і до себе, і до оточення. Спілкуватися з такими непросто, оскільки вони вважають, що все має бути ідеально, і часто самі страждають від того, що їхні уявлення не справджуються.
– Почерк є віддзеркаленням психологічного стану людини?
– Так, почерк може змінюватися, але є тенденція до сталих одиниць, які все одно залишаються незмінними та показовими. Є люди, які можуть писати літеру «т» як прописну і друковану водночас. Причому вони обидві можуть бути в одному слові. Це свідчить про поспіх, а також про прояви раціональності у написанні. Мені доводилося бачити почерки людей, які стенографують (скоропис, – Авт.). Учитель української мови поставив би за таке двійку, але насправді ці люди фіксують усе, що почули. У своїй роботі я теж стенографую, якщо треба швидко записати. Це зручно й ніхто не зрозуміє, що там написано.
– Чи не є це дискримінацією і стримуванням розвитку творчого потенціалу дитини, коли педагоги ставлять двійки не за сенс написаного, а лише за почерк, що їм не сподобався?
– Я сама завжди від цього страждала у школі. Коли це початкові класи, то дитина має навчитися елементам каліграфії. Але вчителі не використовують правильні методики. Учитися відчувати написання потрібно олівцем, а не ручкою. Чорнильна ручка уже виробляє каліграфію. Учитель не має знижувати оцінку за чистописання, важливо оцінювати старанність дитини. Коли оцінки за почерк занижують у старшій школі, я вважаю це педагогічною маніпуляцією. Педагог ставить невідповідну занижену оцінку від свого настрою – а це ламає психіку дитини. Це психологічне знущання. Ніхто не дав права принижувати дитину тому, що вона має менший життєвий досвід.
– Чи можна за почерком сказати, якої людина професії чи статі?
– Не завжди. Я згадую одного пана, в якого був вишуканий креслярський почерк, думала, він працює інженером. А виявилося, що він ніколи не вчився у виші, працює водієм автобуса. Ні з професією, ні зі статтю зв’язку немає.
– У вас були цікаві випадки під час аналізу почерків з анонімних листів?
– Цікаво було виписувати характеристики анонімників, які були дуже педантичними, їх легко вирахувати. Вони дотримувалися усіх знаків пунктуації, усі речення було якісно сформульовані – з початком і завершенням думки, з абзацами. Вони скрупульозні. Це люди, які розкладають усе по поличках і під лінієчку. Навіть якщо пишуть без клітинок і лінійок, у них виходить усе рівнесенько.
Є дуже цікавий факт. Якщо закінчення рядочка не вміщається і людина піднімає текст догори, – то в її характері є тенденція до завищеної самооцінки, і навпаки, якщо донизу – до заниженої. Педант розрахує все до сантиметра, зробить вужчими букви, але не потягне рядок у жоден бік.
– Що можете сказати про підпис людини?
– Давайте розберемося з елементами підпису. Дуже часто у підписі людина ставить крапку – це свідчить про те, що вона любить усе завершене, а ще має певні рамки у свідомості, за які не виходить. У підписі може бути риска знизу – ця людина не дозволяє собі слабкості, будучи виснаженою, така особистість справу не завершить. Натомість риска зверху характеризує обмеження у праві на особистісний розвиток.
Я навіть раджу людям спрямовувати риску вверх, щоб набиратися енергії та розвиватися. Також мені подобаються підписи, які мають повторення паралельних ліній – це свідчить про те, що така людина схильна до навчання.
От Віктор Ющенко за свою кар’єру мав два підписи – короткий і довгий. І раптом великий підпис зник. Хоча, як на мене, якби він користувався довгим підписом, то досягнув би більшого успіху. Його великий підпис свідчив про творчий, науковий потенціал і схильність до навчання. Натомість короткий показав те, що він зупинився у розвитку.
