7 березня виповнюється 25 років з початку старту першого незалежного чемпіонату України з футболу. Серед 20 найкращих команд України у Вищій лізі зіграло і франківське «Прикарпаття».
Через чверть століття «Репортер» поспілкувався з тодішнім капітаном команди Ярославом Ватаманюком.
— Пане Ярославе, які найвідчутніші спогади про той матч, що відбувся на стадіоні «Електрон» у Франківську?
— Навіть не віриться, що вже минуло 25 років. Таке враження, що це було зовсім недавно. Волею календаря свій перший матч «Прикарпаття» грало з луцькою «Волинню», яку на той час тренував Мирон Маркевич. Звісно, було хвилювання та відповідальність, оскільки то був перший матч команди Івано-Франківська у незалежній Україні після того, як команда виборола срібні нагороди останнього чемпіонату СРСР серед команд другої ліги — у 1991 році.
На жаль, рання весна, не дозволила належним чином підготувати поле «Електрону» (нині стадіон «Наука» — Авт.). Але вболівальники заповнили його вщент. Стан поля бажав бути кращим. Саме ця обставина не дозволив командам продемонструвати видовищний та результативний футбол. Матч завершився внічию 0:0, хоча ігри між західноукраїнськими командами завжди були принциповими.
— Та нічия мала якесь суттєвий вплив на кінцевий результат виступів «Прикарпаття» в чемпіонаті?
— Кожне здобуте командою очко в будь-якому матчі було вагомим. Наприклад, нічия з київським «Динамо» в домашньому матчі розцінювалась, як досягнення. Без сарказму, в тому матчі ми нічим не поступались чинному учаснику Кубка чемпіонів УЄФА. Думаю, тій нічиї більше навіть раділи кияни, ніж наша команда — з огляду на той нереалізований гольовий момент у кінцівці гри, коли Ігор Мельничук дивом не влучив у сітку воріт Мартінкенаса.
На жаль, недостатній досвід та футбольна вдача не дозволили «Прикарпаттю» виконати завдання — зберегти місце серед найкращих команд України. Вище нас у турнірній таблиці були лише команди, що в попередній рок виступали у вищій, першій та перехідних лігах союзного чемпіонату.
Володимир Омом
Comments are closed.