У Києві безвладдя відчутніше, ніж у Франківську. У великому місті побут масштабніший. В його широкому руслі острівці влади губляться і все, що на них відбувається, виглядає дрібним та нецікавим.
Офіціоз наче поряд і в той самий час – на іншій планеті. Люди ще кажуть «верхи», але, насправді, верхня позиція державних мужів і державних процесів не відчутна. Всі розуміють, що «там» просто роблять бізнес, пише Володимир Єшкілєв у своїй черговій авторській колонці на “Репортері”.
Натомість відчувається наскрізна транзитність ситуації. Декорації виблякли, звисають, як дрантя з білбордів. Ці декорації вже нічого не декорують. Революційно-військовий пафос з живої розмови сповз на одномірну «трансляцію», на її тлі знову квітне суцільний базар з його базарним гомоном, базарними кольорами та базарним пофігізмом. Ще можна додати: з базарними очікуваннями.
Читайте Володимир Єшкілєв: Про сад тріумфуючих випорожнень
Мегабазар очікує змін. Немудрі, яких більшість, очікують покращення. Люди досвідчені знають, що буде ще гірше. Коли їм кажуть, що гірше не буває, вони лише підсміюються. Гірше буває. Більше того, отого «гіршого» вже не відвернути. Адже суспільство, в якому громадяни (котрі чомусь вперто називають себе пациками) стурбовані лише тим, як вкрасти, втекти та «опустити ментів», реально приречене на згіршення.
Безвладдя, як і влада, має дві складові: організаційну та регуляторну. Нині впадло щось організовувати. Якщо люди бачать активного «організатора», вони насторожуються. Або, думають люди, цьому пацику (львівський варіант – фацетові) якась багата собака заплатила, або ж це пройдисвіт, який хоче всіх здурити на бабки. Так дивляться на всіх, включно з чиновниками. Ніхто не вірить в ентузіазм. І це логічно. Адже на базарі ентузіастів завжди вважали божевільними.
Читайте Володимир Єшкілєв: Про граматику
Що ж стосується бажання регулювати, то тут, на перший погляд, усе навпаки. Всі пруться у регулятори. Всі хочуть стати на потік і його регулювати. За гроші,зрозуміло. Але тих регуляторів аж десять штук на одну смугасту паличку. З тих десяти регулювати вміють двоє-троє, та й то з інтернет-підказками. В результаті маємо хаос та неухильне роздрібнення потоків.
Навіть з точки зору системології таке не може тривати довго. Ситуація вже багато місяців на межі перезавантаження. Виникає питання: чому система не реагує на ситуацію? Відповідь лежить на поверхні. Система не здатна виконувати функції, котрі закладені в неї розробником. Вона збудована умоглядно і некомпетентно. Вона розрахована на таке суспільство, якого в Україні просто немає. Вона передбачає наявність свідомої своїх інтересів громади, а має справу з розгубленим «населенням». Вона передбачає наявність європейського середнього класу, а має діяти в умовах патріархальної азіатчини, де суспільство поділене на мегабагатих власників базару, їхніх шнирів і нікому не цікаву жеброту.
Читайте Володимир Єшкілєв: Про що мовчать експерти
Є підозра, що в такому суспільстві можливі лише два типи перезавантаження: 1) бунт жеброти, яка хоче, щоби її «поважали», але не знає за що саме, 2) прихід конкретного «великого власника», що скупить (або ж окупує) весь базар, разом з його «верхом», шнирями та формальними зобов’язаннями щодо жеброти.
Другий варіант може в якості бонусу вести за собою перший, та великим рахунком для шнирів і жеброти від того нічого не змінюється. Процес все одно йде в напрямі концентрації грошей і влади. Питання лише в геополітичній позиції «концентратора» – буде він всередині країни чи за кордоном. А якщо за кордоном, то за яким?
От, в принципі, і вся коломийка. Шануймося.
Comments are closed.