Погляд

Юрій Винничук: Істина в вині

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Казала моя бабця: алкогіль до добра не доведе. Але тривалі зимові свята несуть так багато спокус, що втриматися неможливо. Правда, у кожної людини свої алкогольні уподобання. Точніше, в кожної питущої. Але й непитуща колись таки мусила їх мати, бо якщо кинула вживати алкоголь, то саме через те, що уподобання зашкалювали.

Я завжди з підозрою ставився до осіб, які твердо казали: «Я не п’ю», пише Юрій Винничук у своїй черговій колонці на порталі Збруч. Перша думка була: ага, кинув! Видно, колись добряче заливав за краватку.

Так от, маючи певні алкогольні уподобання, не можна не перейматися майбутньою долею алкоголю. Що його чекає там – років так за сотню.

Перейматися цією проблемою я почав ще в 2007 році й не стримався, щоб не опитати трьох китів Бу-Ба-Бізму, оскільки хто-хто, а вони у стосунках із алкоголем завжди виходили переможцями. Та й щорічна премія Бу-Ба-Бу втілювалася у пляшку якогось дорогого напою, який вручали лавреатові на урочистому зібранні.

Читайте Юрій Винничук: Для щастя так мало треба

Понад 20 років тому Бу-Ба-Бу зазнало непоправної втрати. З великої пиятики пішов Віктор Неборак. Та якщо по-правді, то він пішов і з маленької теж. Тому й не дивно, що коли я поцікавився в нього, якими йому уявляються напої майбутнього, то почув лаконічне: «Та я ж не п’ю». Однак я так швидко не здався: «Це не заважає тобі зазирнути у майбутнє». Тут Віктор споважнів і тоном людини, яка характеризує сучасне політичне становище, виголосив:

– Виходячи з ситуації, що в Україні багато людей спиваються, то, очевидно, у майбутньому повинен з’явитися алкоголь, який не впливає на людину фізично. Тобто ти його п’єш, отримуєш свій кайф, але не п’янієш. А головне, що він жодним чином не впливає ані на печінку, ані на нервову систему.

Цілком можливо, що саме такою є прихована мрія Віктора – пити і не п’яніти, пити і залишатися у формі. Але ж сп’яніння – це особливий кайф. Маю на увазі легке сп’яніння, а не таке, після якого їдеш в Ригу.

І треба сказати, що все це вже було описане. Арабський проповідник Аль Хакім ат-Тірмізі писав, що в Раю є море з вина, море з меду, море з води й море з молока, а всі ріки беруть початок із цих морів. Але 37-ма сура Корану «Ас-Саффат» каже, що оті моря дуже відрізняються від морів земних. Мед, вино, молоко й вода, із яких вони складаються, були створені геть з іншими властивостями, які притаманні саме Раю. Кожен із цих трунків буде чистим і даруватиме тим, хто їх п’є, насолоду й задоволення. Однак райське вино не буде схожим на вино з цього світу. В Корані так і пишеться: «Їх будуть частувати келихом білого джерельного вина, яке принесе задоволення. Але від нього не захмелієш, воно не затуманить голову й не подарує п’янливої хвилі забуття».

Ото жахіття!

Читайте Юрій Винничук: Фільм без зірки, як село без церкви

Наступною жертвою опитування став Юрій Андрухович за бенкетним столом на одному зі Свят винограду в моєму родовому маєтку у Винниках. Юрко на моє питання замріяно подивився в туманну даль – стіни розступилися, а світло в кінці тунелю явило дуже, як на мене, непривабливу картину:

– Я насправді боюся, що алкоголь поступово буде зникати із побуту. Правда, залежно про яке майбутнє йдеться – далеке чи близьке. Принаймні сьогодні тенденція у молодшого покоління всюди – чи на сході, чи на заході – така, що міцні напої витісняються слабшими, домінують пиво чи яка-небудь бренді-кола. Загалом це не престижно серед молодших. У них популярнішими є наркотики. Отже відповідь, можливо, насправді мала бути веселою, так що перепрошую за песимізм.

– А як щодо доброго вина? – запитав я з глибоким смутком.

– Цілком можливо, що добре вино буде забавою для якихось вибраних снобів.

– Маєш на увазі нас?

– Нас у першу чергу.

Після цього я цмулив вино з якимось особливим відчуттям, мовби прощаючись із ним.

Читайте Юрій Винничук: Теньґий бельфер з отакенною фуярою

Олександр Ірванець натомість вважає, що алкоголь не зникне, а набере якихось інших форм.

– Ну, якщо взагалі вважати, що кожен алкогольний напій повинен приносити дурман, то він буде краще сприйматися у якомусь загазованому вигляді. Бо ось, наприклад, горілка з пепсі-колою шибає значно ефективніше, ніж горілка сама по собі. Це доведено багаторічним досвідом. А з іншого боку, можливо, будуть і якісь збочення. Якось Іздрик, побачивши у Польщі безалкогольне пиво, поцікавився: «А горілка безалкогольна є?» Тому думаю, що коли є попит, то колись повинні з’явитися і безалкогольні горілка, бренді, віскі. І тут теж знайдуться якісь гурмани, які будуть прицмокувати язиками, оцінювати букет, аромат, і при тому по шарабану воно не даватиме.

– А сам процес пиття тобі подобається?

– Звичайно. Ось сьогодні у такий прохолодний день у Львові ми зайшли і випили по чарці коньяку. І всі визнали, як приємно, коли оця пекуча тепла рідина тече стравоходом. І цього процесу неможливо скасувати, бо справа не в тому, що вона потім виробляє у тебе в шлунку, а в тому, як вона потрапляє до стравоходу, як вона в тебе входить.

Ну, про те, як вона інколи виходить, говорити не будемо. Ми ж естети.

Натомість Андрій Бондар явив нам просто апокаліптичну картину:

– З алкоголю в майбутньому вилучать складник, який відповідає за звикання. Тобто, люди питимуть алкоголь для радості та задоволення, навіть уже не замислюючись над наслідками. Споживання алкоголю зросте в кілька разів. Людей спочатку дивуватиме, чому більше немає алкоголіків, чому більше не руйнуються родини. Але це потриває недовго. Оскільки чимось іншим людям займатися буде просто нецікаво, більшість народу лише питиме алкоголь, бо він безпечний, дає щастя і залежності не викликає. Люди кидатимуть сім’ї і роботи, відмовлятимуться від інших спокус – амбіцій, творчості, сексу і навіть смачної їжі. І в певний момент люди зрозуміють, що цей новий алкоголь, що не викликає залежності, ще гірший, бо знищує людське в людині вже цілковито, і попросять назад алкоголь, який викликає залежність, але вже буде пізно, бо його формула на той момент уже буде втрачена назавжди.

Ого! Та це сюжет тягне на фантазійний роман! Андрію, не зупиняйся!

Читайте Юрій Винничук: Під прапором мураєвщини

Не додав оптимізму і Володимир Єшкілєв. Не знаю, чи хотів би я жити в таких умовах:

– Дешевий алкоголь у майбутньому буде електронним. Як тепер є електронні сигарети, так будуть електронні замінники горілки і віскі. 20 грамів насиченої нанороботами емульсії перед вживанням з міні-пляшки активуватимуться магнітним полем. В людському організмі – а, може, ще на вході до рота – нанороботи виділятимуть алкалоїди за індивідуальною програмою (згідно з попереднім замовленням). Кишенькової е-пляшки ставатиме на 2 тижні кайфу. Справжній алкоголь буде під забороною і стане контрабасом. Як нині кокс – лише для заможних.

Андрій Курков пішов ще далі й висловив побажання, що «було б добре мати завжди з собою віскі, червоне вино і коньяк в пігулках! Тоді п’єш їх і розумієш, що то заради здоров’я!»

А як же посмак після вина чи віскі? А як же оте кайфове катуляння ковтка напою по яснах і язику? А пиття шампану з горла? Ти його туди, а воно тобі сюди… Еге ж, хотів би я подивитися, як Андрій, сидячи в гостях у свого друга месьє Геннесі, ковтає перед його ошелешеними очима пігулки коньяку Геннесі.

Зате пронизливий погляд у майбутнє Андрія Любки (не плутати з поглядом Чіо-Чіо-сан) нарешті мене потішив:

– Алкоголь належить до тих небагатьох речей в історії нашої цивілізації, які вже годі покращити. Наприклад, як колесо чи виделку. Просто можуть бути різні типи алкоголю для різних оказій, але всі вони майже досконалі. Якщо йдеться про майбутнє, то варто думати радше про зміну й еволюцію культури споживання алкоголю. Наприклад, я сподіваюся, що в Україні все менше питимуть горілку, надаючи перевагу доброму вину, фруктовим дистилятам (о сливовиця й грушівка!), крафтовому пиву. Зрештою, це вже відбувається – все більше українців надають перевагу якісному сухому вину, все більше сімей мають різні келихи до вина вдома, а з ними разом приходить і культура споживання сиру, оливкової олії, свіжого хліба. У тому, як і який ми споживаємо алкоголь, у появі винних супермаркетів і винарень простежується, як ми поволі, але неухильно європеїзуємося, цивілізуємося. Будьмо!

Читайте Юрій Винничук: Велика містифікація парфумера

Що цікаво, схожий погляд і в тонкого цінителя червоних сухих вин Андрія Кокотюхи:

– Алкоголь – це єдине, що лишається незмінним від минулого через час нинішній до майбутнього. Міняються хіба алкогольні вподобання і, звісно, ставлення до нього різних споживацьких прошарків. А тенденція часу теперішнього в Україні така: більше питимуть вина, з міцних напоїв – віскі або самогон багаторазового очищення. Поки, на жаль, українці не розрізняють вина: для частини споживачів напівсолодке, кріплене й сухе – один чорт вино. Проте це незабаром відійде.

Ех, можливо, і справді якась частина людства вживатиме легалізовані наркотики, ще хтось вдихатиме п’янливі гази або розкошуватиме безалкогольним шотландським віскі і достеменно знатиме, чим воно відрізняється від безалкогольного ірландського. Але залишаться й ті, хто цінуватиме традиційний з діда-прадіда процес замрійного попивання у товаристві друзів, чи удвох із панночкою, чи й на самоті… І будуть ті, що, як і я, вирощуватимуть виноград, чавитимуть сік і розливатимуть його у бутлі, а потім скликатимуть друзів на пробу.

Читайте Юрій Винничук: Вставте мені п’юрко і я полечу

Пишучи це, я наливаю у келих червоного вина, сідаю у крісло біля коминка і, випроставши ноги, кайфую від кожного наступного ковтка, як від першого… І що мені до того, що буде потім? Головне те, що є зараз. Є я і є виноградна лоза, яка наповнює мене своїми соками. Ми – одне ціле.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.

Comments are closed.