Історія Люди

16 вересня в Україні вшановують пам’ять загиблих журналістів

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
16 вересня по всій країні відзначається День пам’яті українських журналістів. Таке свято було засновано ще 2007 року з ініціативи Національної спілки журналістів України.

Саме існування такого свята, як День пам’яті українських журналістів, показує, наскільки ця професія важлива і небезпечна в наш час.

Пам’ять українських журналістів не випадково вшановують 16 вересня. В цей день 2000 року викрали і вбили Георгія Гонгадзе – опозиційного журналіста, засновника “Української правди”.

Список загиблих журналістів

Мирон Ляхович — редактор газети «Життя і праця» (Львів), убитий наприкінці 1991 року, за іншими даними — на початку.

Вадим Бойко — журналіст телекомпанії «Гарт» (Київ), загинув 14 лютого 1992 р. від вибуху у власному будинку, обставини події достеменно не встановлені: прокуратура причиною вибуху назвала несправність телевізора, проте свідки бачили начебто підпалені двері квартири, а медична експертиза встановила факт смерті до початку пожежі.

Святослав Сосновський — редактор видавництва «Таврія» (Сімферополь), 29 травня 1993 р. загинув від ножових поранень, завданих йому біля власного будинку.

Микола Бакланов — власний кореспондент газети «Известия» (Київ), 22 липня 1993 року помер від травм, отриманих внаслідок бандитського нападу.

Юрій Османов — редактор газети «Арекет» (Сімферополь), 7 листопада 1993 року знайдений мертвим на вулиці міста з черепно-мозковою травмою.

Андрій Лазебник — начальник прес-центра Чорноморського флоту (Севастополь), 15 грудня 1993 р. застрелений біля дверей власного дому.

Сергій Шепелєв — редактор газети «Вечірня Вінниця» (Вінниця), загинув у січні 1994 року в пожежі у власній квартирі; незалежні експерти стверджують, що журналіст був прив’язаний до ліжка.

Анатолій Таран — редактор газети «Оболонь» (Київ), знайдений мертвим у березні 1995 року на пустирі.

Володимир Іванов — журналіст видання «Слава Севастополя» (Севастополь), загинув 14 квітня 1995 року від вибуху закладеної в сміттєву урну вибухівки.

Віктор Фреліх — позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (Чернівці), отруєний невідомою речовиною 24 травня 1995 року після погроз, пов’язаних з його журналістською діяльністю.

Юрій Джеджула — журналіст газет «Киевский вестник» і «Интересная газета» (Київ), убитий у серпні 1995 року.

Георгій Овчаренко — журналіст телеканалу УТ-3 («Чорний квадрат»), знайдений мертвим у квартирі сусіда.

Ігор Кузик — відповідальний секретар газети «Армія України» (Львів), знайдений мертвим у парку 29 січня 1996 р. за кілька місяців після зникнення.

Ігор Грушецький — кореспондент газети «Україна-Центр» (Черкаси), знайдений на вулиці міста з пораненням голови 7 травня 1996 року.

Олександр Мотренко — ведучий «Транс-М-Радио» (Сімферополь), програма «Субботний экспресс», загинув 22 червня 1996 року внаслідок удару в голову під час нападу трьох чоловіків, один з яких був у формовому одязі міліції.

Анатолій Танадайчук — кореспондент газети «Панорама» (Вінниця), тіло журналіста зі слідами уколів було знайдене в серпні 1996 року.

Володимир Бехтер — старший редактор Державної телерадіокомпанії (Одеса), 22 лютого 1997 р. загинув підсля побиття співробітниками міліції.

Петро Шевченко — власний кореспондент газети «Киевские Ведомости» в Луганську, 13 березня 1997 року знайдений повішеним у Жулянах після зникнення, причиною вбивства могла бути серія репортажів про конфлікт місцевої і Служби безпеки України.

Віталій Коцюк — кореспондент газети «День» (Київ); 4 липня 1997 р. невідомі напали на журналіста в приміському поїзді, побили та спалили, обливши бензином.

Володимир Кательницький — релігійний діяч, журналіст, голова комітету захисту Івана Дем’янюка, 8 липня 1997 р. жорстоко вбитий у власній квартирі разом із матір’ю.

Борис Дерев’янко — головний редактор газети «Вечерняя Одесса» (Одеса), убитий 11 серпня 1997 року.

Олексій Єфименко — редактор газети «Возрождение» (Саки), помер після падіння з п’ятого поверху.

Микола Ракшанов — журналіст газети «Факты» (Черкаси), загинув у серпні 1998 року від черепно-мозкової травми, яку слідчі міліції, на відміну від лікарів, відмовилася вважати наслідком насильницьких дій.

Альберт Борисов — головний редактор газети «Шахтерские вести» (Краснодон).

В’ячеслав Чорновіл — журналіст, дисидент, політик, загинув 25 березня 1999 року внаслідок автокатастрофи, яку деякі дослідники вважають спланованим убивством.

Ігор Бондар — директор телекомпанії «АМТ» (Одеса), застрелений 16 травня 1999 року разом із суддею Борисом Віхровим.

Мар’яна Чорна — журналістка телеканалу «СТБ» (Київ), знайдена повішеною 24 червня 1999 року.

Василь Чудик — головний редактор радіо «Незалежність» (Львів), знайдений мертвим 18 липня 1999 р. в під’їзді будинку.

Віталій Масловський — львівський історик-публіцист, що різко виступав проти учасників українського повстанського руху 20 століття, загинув під час падіння зі сходів 26 жовтня 1999 року.

Владислав Рябчиков — кореспондент газети «Крымская правда» (Сімферополь), 27 квітня 2000 загинув, збитий автомобілем; редакція вважає ДТП зумисним убивством.

Георгій Гонгадзе — співзасновник сайту «Українська правда», викрадений та убитий 16 вересня 2000 року в Таращанському районі Київщини.

Юлий Мазур — головний редактор газети «Юг» (Одеса), знайдений мертвим 30 листопада 2000 року поряд із видавництвом «Чорномор’я».

Володимир Пальчиков — журналіст радіоцентру (Дніпро), убитий 29 грудня 2000 року.

Володимир Смирнов — кореспондент газети «Время» (Миколаїв), загинув 29 грудня 2000 року від отриманих травм після нападу на вулиці.

Олег Білоус — керівник тижневика «XXI век» (Луганськ), застрелений 24 червня 2001 року біля будинку.

Ігор Александров — директор приватної телерадіокомпанії ТОР (Слов’янськ), помер 7 липня 2001 р. від численних поранень, завданих невідомими 3 липня під час нападу на офіс компанії; за результатами розпочатого Александровим розслідування до тривалих строків ув’язнення засуджено кілька колишніх міліціянтів.

Олександр Коваленко — головний редактор газети «Соціальна політика» (Київ), 8 лютого 2001 року знайдений застреленим у лісі під Житомиром.

Юрій Гончар — позаштатний кореспондент газети «Факты и комментарии» (Київ), убитий у власній квартирі 25 жовтня 2001 року.

Юрій Шевцов — фотокореспондент газети «Крымская правда» (Сімферополь), знайдений убитим 3 серпня 2002 у лісосмузі після попереднього зникнення.

Володимир Провороцький — диктор Сумської обласної ДТРК, убитий 15 вересня 2002 року у власній квартирі (офіційна версія — побутові мотиви).

Олександр Панич — журналіст видання «Донецкие новости» (Донецьк), убитий 15 листопада 2002 року своїм товаришем, що перебував у стані наркотичного сп’яніння.

Олексій Терещук — заступник головного редактора газети «Вінниччина», жорстоко побитий у грудні 2002 року, помер 10 січня 2003 р.

Тарас Процюк — український журналіст, убитий в Іраку.

Володимир Єфремов — кореспондент Інституту масової інформації (Дніпро), 15 липня 2003 загинув у ДТП, яку є підстави вважати невипадковою.

Володимир Карачевцев — заступник головреда газети «Курьер» (Мелітополь), 14 грудня 2003 року ймовірно убитий у власному домі.

Юрій Чечик — директор радіо Юта (Полтава), 3 березня 2004 року загинув у підозрілій автокатастрофі.

Іштван Касанек — телеоператор каналу «М-Студіо» (Ужгород), помер 2 червня 2004 року за нез’ясованих обставин.

Вадим Гудик — незалежний журналіст (Біла Церква, Київщина), 24 травня 2006 року застрелений на центральному майдані міста.

Кирило Бережний — редактор газети «Православний погляд» (Союз Православних Братств України, Київ), загинув 8 вересня 2006 року.

Норик Ширін — засновник кримсько-татарської газети «Голос молоді» (Сімферополь), загинув 20 грудня 2006 року

Віктор Валяєв — завідувач відділу та фотокор районної газети (Нові Санжари), помер разом із дружиною 24 вересня 2008 року внаслідок жорстокого побиття під час бандитського нападу на їхній будинок напередодні, 23 вересня.

Василь Климентьєв — редактор газети «Новий стиль» (Харків), зникнув безвісті 11 серпня 2010 року, визнаний загиблим.

Володимир Гончаренко — редактор газети «ЭКО-безопасность» (Дніпро), помер 4 серпня 2012 після жорстокого побиття 1 серпня кількома особами.

Сергій Старокожко — колишній співробітник газети «Свободный репортер» (Луганськ), застрелений 20 листопада 2013 року.

В’ячеслав Веремій — репортер газети «Вести» (Київ), побитий і застрелений 19 лютого 2014 року.

Ігор Костенко — журналіст газети «Sportanalytic» (Київ), редактор Вікіпедії, 20 лютого 2014 року застрелений снайпером під час Євромайдану

Василь Сергієнко — редактор газети «Надросся» (Корсунь-Шевченковський, Черкащина), викрадений та убитий невідомими 4 квітня 2014 року.

Дмитро Іванов — журналіст, музичний критик, загинув 2 травня 2014 року під час пожежі в одеському Будинку профспілок.

Андреа Роккеллі (іт. Andrea Rocchelli) — загинув разом із перекладачем Андрієм Мироновим (рос. Андрей Миронов) 24 травня 2014 року під Слов’янськом; за словами пораненого тоді ж французького фотострінгера Вільяма Рогульйона (фр. William Rogulion), італійський журналіст загинув унаслідок мінометного обстрілу села Андріївки.

Володимир Марцишевський — журналіст інформаційного онлайн-бюлетеня «Каменярі інфо», захисник Гостиного двору. 11 червня 2014 року у Києві викрадений із прес-центра Майдану, жорстоко побитий, помер у лікарні 15 червня.

Ігор Корнелюк — кореспондент російської державної ТРК, помер 17 червня 2014 року від поранень, отриманих біля селища Металіст (Луганщина) під час мінометного обстрілу.

Антон Волошин — оператор, що працював разом із І. Корнелюком, під час обстрілу 17 червня 2014 року загинув на місці.

Анатолій Клян — оператор російської телекомпанії «Первый канал», помер у лікарні в Донецькій області 29 червня 2014 року від отриманого під час обстрілу автобуса поранення.

Андрій Стенін — фотокореспондент інформаційного агентства «Россия сегодня», 6 серпня 2014 року загинув по дорозі на село Дмитрівку Шахтарського району (Донеччина); знайдений у згорілій машині разом із Сергієм Коренченковим і Андрієм Вячалом, співробітниками інформаційного підрозділу ДНР.

Олег Задоянчук — репортер «Мегаполис-Экспресс», редактор новин «Нового каналу», «5 каналу», ТСН. Мобілізований 29 серпня 2014 року. Загинув 4 вересня 2014 року, коли російська артилерія системами «Смерч» знищила український підрозділ у с. Дмитрівка Новоайдарського району.

Олександр Кучинський — головний редактор газети «Криминал-Экспресс», автор книг «Хроніка донецького бандитизму» і «Антологія замовного вбивства» (обидві — російською мовою), убитий 29 листопада 2014 року разом із дружиною в дачному селищі Богородичне під Слов’янськом.

Дмитро Лабуткін — військовий кореспондент, заступник редактора ТРК «Бріз» (Міністерство оборони України), капітан-лейтенант; загинув 16 лютого 2015 року під час боїв за Дебальцеве, виконуючи обов’язки прес-офіцера сектора «С» антитерористичної операції.

Сергій Ніколаєв — фотокореспондент газети «Сегодня» (Київ), загинув разом із супровідником Миколою «Танчиком» Флерко́м (підрозділ ДУК) під час мінометного обстрілу селища Піски 28 лютого 2015 року.

Ольга Мороз — головний редактор газети «Нетішинський вісник» (Хмельниччина), убита 15 березня 2015 р. у власному будинку.

Сергій Сухобок — засновник газети «Віддзеркалення», співзасновник онлайн-видань ProUA і «Обком», убитий на Русанівських садах (Київ) 13 квітня 2015 року.

Олесь Бузина — письменник, публіцист, колишній головний редактор газети «Сегодня» (Київ), убитий 16 квітня 2015 року біля власного будинку.

Павло Шеремет — білоруський, російський та український журналіст телебачення, радіо та періодичних видань, загиблий 20 липня 2016 року у Києві в результаті вибуху автомобіля.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.