Так звана «соціальна інженерія» (в її теперішньому, досить таки цинічному розумінні) виникла у вісімдесятих роках минулого століття як одна з численних практик соціології.
Проте незабаром, завдяки несподіваній її ефективності, перетворилася на самостійну галузь діяльності, пише Володимир Єшкілєв у Репортері.
Найпростіші її елементи застосовуються, до прикладу, в політичних телешоу, де глядачам у студії пропонується за допомогою спеціальних пристроїв-терміналів продемонструвати своє ставлення до того, що говорять і роблять учасники шоу.
В тому плані, скажімо, ток-шоу Савика Шустера є не просто дискусійним майданчиком, але й – одночасно – індикатором та інструментом соціального інжинірингу. Тобто, там формуються та практично он-лайн тестуються «політичні товари» – «люди-обличчя», «експерти», міфи, тренди й навіть окремі фрази.
Якщо за допомогою опитувань і тестів виявити, як живуть «прості люди», чим вони харчуються і де відпочивають, куди викидають сміття, які розповідають анекдоти, що їх лякає, що скубе і що тішить, то потім штучний інтелект здатний вирахувати не лише поведінкову модель пересічного мешканця певної країни (регіону, міста), але й чітко визначити ті групи факторів, які впливатимуть на зміну його (пересічного мешканця) позиції у необхідному для замовника напрямі.
Розповідають, що ще в кінці дев’яностих торгова компанія з іноземним капіталом провела дослідження в центральних областях України. Маркетологів цікавило те, що «соціальна інженерія» визначає як «емоційний компонент» у виборі товару.
Виявилось, зокрема, що потенційні споживачі продукції цієї компанії (будівельних та інтер’єрних фарбників, лаків і покрівельних плівок) на підсвідомому рівні у виборі назв та гасел регулярно демонструють позитивні емоції, реагуючи на фрази з часто повторюваними прикметниками «рідний», «сімейний», «батьківський». При тому сама інформація, що містилася у цих фразах, практично не мала для споживачів значення.
Відповідно на етикетки товарів цієї фірми були введені слогани «рідний колір», «барви сімейного затишку», «так фарбував батько». Продаж за кілька тижнів стрибкоподібно зріс аж на 34%, незалежно від якості та асортименту товарів.
Що стосується інтелектуальної продукції, то там соціальна інженерія працює за аналогічною схемою. Замість пізнавальних історій та дискусій минулих часів масовому споживачеві пропонується адаптоване «вимовляння слів» того типу, який Гессе називав «фельєтонним».
В цьому «вимовлянні» головним є не донесення до глядача-слухача-споживача смислів, а розміщення в повідомленні певних кодових слів, на які очікується прогнозована реакція. Якщо «вимовляння» комедійне, то кодові слова мають викликати сміх і веселощі, а якщо політично-протестове, то вони викликатимуть тривогу, неспокій та бажання негайно йти туди, де «старші товариші» дадуть не лише сто грамів, але й відповідні інструкції.
Якщо раніше лідером думок (моральним авторитетом) був той (або та), хто вмів розповісти доречну історію з моральним висновком, то тепер лідером думок є соцінженер, котрий створює та впроваджує в масову свідомість кодові слова.
Створення цих кодових слів стало окремою високооплачуваною професією. Власне «створення» не надто влучне для неї слово. Адже придумати кодове слово самому вкрай важко. На це здатні лише майстри високого рівня. Більшість соцінженерів шукають «самонароджені» кодові слова в потоках людського спілкування. В першу чергу у соціальних мережах.
Вони переглядають тисячі дописів і коментарів, застосовують спеціальні програми пошуку й відділяють від словесного шлаку золоті крупиці таких слів, які діють на пересічну людину як кнопка на пилосос. До речі в цій фразі «пилосос» – кодове слово.
Comments are closed.