Категорія

Погляд

Категорія

Коли будівництво закрило собою погляд на некрополь з дороги, на цвинтарі почалися неподобства. Він перетворився на велику хазу-скансен. Гробівці відкривали, небіжчиків, обшукавши стосовно золота і цінних речей, викидали надвір, у спорожнілих мінівіллах облаштовували затишні притони з килимками, подушками, свічками, гітарами і кріпленим вином.

В Україні й досі популярна приказка «бідні, бо дурні, дурні, бо бідні». Зрозуміло, що в ній, як і всякому колі безвиході, криється обман. Розум за гроші не купиш. За гроші можна купити лише диплом. Розум є наслідком мандрів за обрії. Й не лише у фізичному плані.

Сучасний український фашизм має в своїй основі базові глобальні речі. Радість споживацтва, життя як розвага, перенаселення, зменшення затрат для первинної ситості, технології колективізму і сегментації спільноти водночас, гомоцентризм, невизначеність, відсутність ідеології і сенсу…

“Коли я виріс, то похорони мені перестали подобатися. Бо ховати старих людей, яких ти ледве знав, не так сумно, а то й геть не сумно, як ховати друзів”, – пише Винничук. Дуже гарна щемлива колонка про життя і смерть…