12 січня минулого року, після ракетного обстрілу селища Нью-Йорк, що на Донеччині, Петро Лавров опинився у мішку для загиблих. Але вижив, зараз на реабілітації у Городенці. У понеділок, 5 лютого з Петром зустрівся міський голова Городенки Богдан Кобилянський.
Петро Лавров – мешканець села Глушків, Городенківська громада. З початком великого вторгнення працював на Київщині, тож з перших днів взяв до рук зброю. Був водієм штурмової групи, брав участь у боях за Бучу, Ірпінь, Бахмут.
Читайте: Кожен обмін не дає дихати. Андріана Бойчук чекає чоловіка з полону
12 січня минулого року 5 штурмова бригада вибила вагнерівців з позицій та займала оборону. Натомість ворог продовжував поливав українців вогнем. Петра поранило, осколки розтрощили тазові кістки й перебили ногу. Чоловік стікав кров’ю та втратив свідомість.
Далі, як розповідає сам Петро Лавров, він отямився, коли його запаковували у чорний пакет для тіл. Від шоку почав кричати. На чолі, каже, вже був написаний порядковий номер – як у загиблого.
Читайте: Франківець Андрій Даньо, який втратив на війні руку, ногу та око, нині реабілітується у Нідерландах
Потім його життя рятували у Києві, згодом – в Івано-Франківську. Тепер Петро проходитиме реабілітацію у Городенківській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування.
Війна познайомила Петра з його дружиною Надією. Нині подружжя тішиться новонародженій донечці, якій виповнилося 4 місяці.
Про плани на майбутнє Петро відповідає однозначно:
Підлікуюся – і назад добровольцем до побратимів, звільняти нашу землю від московських окупантів.
Читайте: Екіпаж “контуженої буханки”: як Іван Рурак вивозив поранених побратимів з лісів Кремінної (ВІДЕО)
