Те, що трапилося під Зеленопіллям, 19-річний Володимир Домнич згадувати не хоче. «Нас обстріляли з «Граду», — єдине, що зараз каже боєць 24 Яворівської бригади. Раніше ще розповідав, а зараз просто намагається все те забути. Наслідок обстрілу — наскрізне поранення стопи та переломи обох ніг. Два місяці на лікарняному ліжку. Але без уваги хлопець не залишився — волонтери знайшли Володимира у Львівському військовому госпіталі. Так працює громадська ініціатива «Поранені SOS».
«Це неправда, що спілкуватися з пораненими психологічно дуже важко, — каже громадський діяч Наталія Сербин. — Люди думають, що, коли заходиш у госпіталь, то там просто падаєш духом. Ні, навпаки! Усі — лікарі, хворі, волонтери, — заряджені якимось позитивом. Це люди дуже сильні духом. Я не чула жодних нарікань. Багато поранених телефонують і кажуть: «Ви просто моліться за нас. А гроші передайте хлопцям в зону АТО».
Посередникам не довіряють
Наталія Сербин — одна зі співзасновників громадської ініціативи «Поранені SOS». Що стало поштовхом для її створення? Все просто. Був липень. АТО у розпалі. Поранених більшало. Чи не кожен день на Івано-Франківщину привозили постраждалих. Зволікати з лікуванням не було часу. Чекати допомоги від влади — також. Тоді до справи беруться волонтери, громадські діячі, журналісти.
Вони формують списки поранених. Створили групу на Facebook. Співпрацюють з людьми, які можуть допомогти. І вже третій місяць рятують військових Прикарпаття. При цьому гроші не збирають.
«Люди не дуже довіряють посередникам, — говорить Наталія Сербин. — Не вірять, що гроші дійдуть за адресою. І хочуть напряму віддати кошти чи медичні засоби людині, яка їх потребує».
Саме тому ініціатива «Поранені SOS» виступає лише інформаційним посередником між учасниками АТО та людьми, що хочуть допомогти. Працює гаряча лінія. Люди телефонують, а волонтери надають координати самих поранених або ж їхніх родичів.
«Щоправда, у нас є один рахунок, — каже Наталія Сербин, — але на ньому зараз трохи більше тисячі гривень. Та й не маємо на меті збирати більше. Я собі поставила за ціль максимально відлучитись від грошей, щоб мені ніхто не казав, що я на рахунках обертаю великі суми».
«Бо сама з Франківська»
Зараз у списку — 64 поранених. Усі з Прикарпаття. Був час, коли самі земляки перераховували гроші постраждалим, але зараз треба шукати вже інших людей, впевнена Наталія Сербин, бо «франківці вже фінансово виснажені».
Вирішили піти шляхом аукціонів. Таку ідею підкинула Галина Карпенські, мешканка США, родом з Івано-Франківська. Пані Галина — одна з багатьох волонтерів української діаспори у Штатах, які допомагали ще під час Майдану. Тоді й започаткували інтернет-аукціон. Знаходили речі, виставляли на продаж. Тепер приєдналися до «Поранених SOS». На питання «Чому це робите?», відповідає просто: «Бо сама з Франківська».
Гітара, картина, годинник, навіть дитячі водолазні костюми — і це ще не все, що можна придбати на аукціоні. Речі на благодійність надають і українці, і американці. Люди самі можуть визначати, куди й кому підуть гроші. А ось купують здебільшого американці або українська діаспора у США.
«В Америці є коло людей, які готові купляти ці речі, — розповідає Галина Карпенські. — У нас уже є постійні покупці. І часто це люди, які не мають жодного стосунку до України, але дуже переймаються людськими долями. В когось сусідка-українка, в іншого — знайома. І кожен хоче допомогти».
Галина Карпенські в Україні була три роки тому. Приїжджати поки не збирається. Каже, в Америці може більше зробити для наших військових.
Важко передати словами
Перший аукціон пройшов успішно. Вишиванку, віночок і прапор продали за 360 доларів. Речі придбала корінна українка, яка зараз мешкає у США. Кошти пішли на лікування Володимира Домнича.
«Для мене це було шоком, я й не сподівалася на таке, — говорить мати бійця Тетяна Домнич. — Зовсім невідомі мені люди вирішили допомогти моєму сину стати на ноги. Я дуже вдячна. Це важко передати словами».
Хлопця вже виписали з лікарні. З правої ноги зняли гіпс. «Вже трохи стаю на ногу, — каже Володимир, — ще на лівий нозі гіпс, там мені три кістки винесло. Через 45 днів обіцяли зняти».
Гроші, отримані з аукціону, мати витрачає виключно на відновлення здоров’я сина. Але сім’я не забуває й про інших поранених. З кожної своєї зарплати частину грошей Тетяна Домнич перераховує на лікування учасників АТО.
Юрист, психолог, священик – до ваших послуг
Ціль ініціативи «Поранені SOS» — допомагати не лише учасникам АТО, але й їхнім родинам. Якщо потрібна юридична, психологічна, духовна допомога, також можна звертатися. Номери телефонів — на Facebook, у групі «Поранені SOS». Послуги безкоштовні.
Щодо юридичних питань, то вже два тижні як ніхто не телефонує, повідомили «Репортеру».
«Звонили раніше, — каже юрист Мар’яна Гайтанюк. — В основному питали, чи підлягають люди мобілізації, а якщо ні, то як це довести, які потрібні документи. Наприклад, якщо людина опікун або доглядальник інших членів сім’ї».
За весь час роботи психологічної служби допомоги до них так ніхто й не звернувся. Частіше люди шукають порад у священників. І, до речі, не самі учасники АТО, а скоріше родичі.
«Рідні, як правило, панікують, — каже отець Михайло, — дуже переживають за своїх синів, чоловіків. Відмовляють їх їхати в зону АТО. Або ж приходять до мене з обуренням, бо їх обманули. Є такі бійці, які їдуть на схід і навіть не повідомляють рідних. Я заспокоюю, кажу, що це їх вибір. І він правильний».
Отець Михайло працює капеланом в Івано-Франківській психоневрологічній лікарні № 3. Часто стикається і з учасниками бойових дій. Бо ті, хто приїжджає на ротацію, проходять обстеження у лікарні.
«У бійців часті психологічні зриви, — розповідає отець Михайло. — Їм потрібна духовна підтримка. Сповідаються. Зізнаються, що стає легше. Кажу, щоб про молитву не забували. Але вони це й самі розуміють. Є такі випадки, коли хлопці безсилі, єдине, що залишається — молитися. Однак я ще не зустрів ні одного бійця, який би сумнівався у тому, що він робить».
Хто дасть більше?
Володимир Домнич також не сумнівався, коли їхав на схід. Та й зараз готовий захищати Батьківщину, якби не нога у гіпсі. Після одужання Володимир планує навчатися. Подав документи у Львівську академію сухопутних військ. Прийняли. Буде десантником.
Це історія лише одного бійця, якому допомогли. А таких багато. І є значно тяжчі випадки. Тому волонтери й далі проводять аукціони. Зараз, наприклад, на продаж виставлена картина калуського художника Володимира Безрукого «Очікування»: добровольці батальйону «Донбас» на базі в місті Курахове. Аукціон триває до 18 вересня. Остання запропонована ціна — 125 доларів. Хто дасть більше?
«Я розумію, що це дуже контрастна війна, — каже Наталія Сербин. — І люди мають різні погляди на усі ці події. Але наше завдання — опікуватися пораненими. Бо це люди, які пожертвували здоров’ям заради нас».
Comments are closed.