Кожен військовий на фронті має позивний. У гарячці бою ніхто не кричатиме в рацію імена, прізвища та звання, відтак усі мають воєнні псевдо. Зазвичай їх не обирають самі, а дають побратими. Нерідко за позивним прихована ціла історія, пише Репортер.
За покликом душі
Командир взводу танкового батальйону 10 бригади лейтенант Юрій Гундерук серед побратимів відомий як Філософ. Він не є кадровим військовим. Юрій родом з Коломиї, закінчив Національний університет «Острозька академія» за спеціальністю філософія. Втім, викладацька кафедра його не привабила й за покликом душі хлопець пішов до ЗСУ, чому немало сприяла військова кафедра.
Отримавши погони молодшого лейтенанта, у 2021 році Юрій прибув до танкового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Незабаром потрапив у зону ООС. Там досконало вивчив танк. Тоді танкісти стояли на другій лінії оборони, у боях участі не брали, тож часу опанувати складну машину було достатньо.
Після вторгнення 24 лютого батальйон деякий час прикривав кордон з білоруссю. Потім бригаду перекинули на Житомирщину, де ворог намагався оточити Київ. У боях під Малином лейтенант Гундерук отримав бойове хрещення. Вогнем з закритих позицій він розгромив російський командно-спостережний пункт (КСП) у селі Олива, а пізніше накрив район зосередження гусеничної техніки біля села Жерева.
До теми: Бійцям «десятки» потрібне авто для транспортування поранених з поля бою (ВІДЕО)
Але бої на Житомирщині здалися легкою розминкою у порівнянні з тим, що довелося побачити на Донбасі. Величезне скупчення військ на невеликій території, шалені артобстріли, зграї ворожих безпілотників, ракетні удари «Іскандерами» по наших позиціях – це далеко не весь перелік викликів, який постав перед нашими воїнами. Танкісти одразу опинились в епіцентрі бойових дій.
Ворогів – на добрива
Той бій Юрій буде пам’ятати до кінця життя. 16 червня його екіпаж, куди входив навідник, сержант Роман Махиборода та механік-водій, молодший сержант Василь Шемелинець, мав прикривати піхоту, яка тримала оборону на відтінку траси Бахмут-Лисичанськ. До речі, хлопці були на трофейному Т-80, який захопили ще під час боїв біля Малина.
Ми тільки під’їхали, встали в посадці та почали спостереження, як виявили російський Т-72, який відкрив вогонь по нашій піхоті, – згадує Юрій. – До нього було 3600 метрів і ми його добре бачили у тепловізор. Відверто кажучи, навіть просто побачити ворожий танк – це вже стресова ситуація. Ти не знаєш, що від нього очікувати, чи він вже тебе вирахував і коли відкриє вогонь.
Але, за словами Юрія, той танк їх не бачив, бо стріляв по нашій піхоті. Каже, тоді “прямою наводкою влупили тричі”. Коли російський танк загорівся, з люків вилізли двоє та побігли до найближчої посадки. Втім, далеко не втекли – їх дістали осколково-фугасним снарядом.
Після того вороги почали поливати нашу позицію мінометним вогнем. Одна зі 120-мм мін потрапила в моторне відділення, танк загорівся, – розповідає Юрій Гундерук. – Під обстрілом ми ще намагались загасити вогонь, але Т-80 їздить на авіагасі, тож за хвилину палав, як свічка. Ось-ось мав здетонувати боєкомплект, тому нам нічого не лишалось, як відійти.
До теми: У Франківську через фото й трофеї показали як воює «десятка»
Відтак ворог у наступ більше не рвався, а наша піхота втримала позиції. За особистий героїзм лейтенант Гундерук та його екіпаж представлені до ордену «За мужність». Зараз хлопці чекають на новий танк, аби продовжити перетворювати ворогів на органічні добрива для родючого українського чорнозему.
Іван Бондарев, 10 ОГШБр
