У суботу, 8 травня, Україна відзначає День пам’яті та примирення. Останні шість років пам’ять про всіх загиблих у 1939−1945 роках наша держава вшановує одночасно з усім світом.
9 травня в Україні відзначають День перемоги над нацизмом. Але ці два травневих дні є в першу чергу не тріумфом переможців, а нагадуванням про страшну трагедію Другої світової війни та застереженням, що сила не може бути способом вирішувати конфлікти між народами, нагадують в Українському інституті національної пам’яті, пише НВ.
НВ нагадує найважливіші факти про пам’ятні дні 8−9 травня та сучасне значення Дня перемоги над нацизмом в Україні.
Два пам’ятних дні в одному: що світ відзначає 8 травня
Саме 8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини, підписаний напередодні — 7 травня о 2:41 ночі за центральноєвропейським часом у французькому місті Реймс.
З боку нацистської Німеччини свій підпис під документом поставив генерал-полковник Альфред Йодль, начальник штабу оперативного керівництва Верховного командування вермахту. Цим автографом він засвідчив, що війська вермахту дали згоду на повну беззастережну капітуляцію та мали припинити воєнні дії о 23:01 8 травня 1945-го (о 01:01 9 травня за московським часом).
Відтоді саме 8 травня у світі відзначають як День Перемоги в Європі (V Day), адже капітуляція Німеччини поклала край війні на континенті.
А з 2005 року світ відзначає 8−9 травня ще і як Дні пам’яті та примирення — як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни.
Таку рекомендацію для держав — членів ООН затвердила Генеральна Асамблея ООН восени 2004 року, напередодні 60-ї річниці завершення Другої світової війни в Європі. У відповідній резолюції країнам усього світу запропоновано щороку відзначати один або два дні (8 і 9 травня) на знак пошани до всіх жертв Другої світової – окремо від святкування національних Днів перемоги чи визволення.
День пам’яті та примирення в Україні: чому і відколи його відзначають
Україна відзначає 8 травня як День пам’яті та примирення останні шість років. У березні 2015-го його встановив своїм указом президент України Петро Порошенко. Він запропонував, щоб ця дата була днем:
- гідного вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні;
- висловлення поваги усім борцям проти нацизму;
- увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни;
- посилення турботи про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань;
- утвердження спадкоємності традицій воїнів — переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни;
- консолідації суспільства навколо ідеї захисту України.
Відтоді щороку в Україні 8 травня традиційно проходять акції пам’яті й молебні, зокрема й міжконфесійні, телеканали і радіостанції згадують загиблих хвилиною мовчання, а о 23:01 проводять символічну «першу хвилину миру».
Також організовують акції єднання українських захисників з різних таборів і поколінь. Так, у 2015 році в сесійній залі Верховної Ради вперше зібралися разом ветерани Радянської армії, УПА та сучасні українські вояки — захисники Донбасу. А в 2019 році президент України Володимир Зеленський зустрівся 8 травня у Запоріжжі із зв’язковою УПА Параскевою Зеленчук-Потяк і ветераном Сталінградської битви Іваном Залужним, який втратив через бойові дії на Донбасі єдиного внука.
«У День пам’яті та примирення ми вшановуємо та вклоняємося перед усіма, хто боровся проти нацизму та загинув за Україну в роки Другої світової війни. Перед кожним, хто віддав своє життя заради миру. Миру, якого сьогодні так потребує Україна. Миру, запорукою якого стане єдність усіх українців. Для того, щоб у майбутньому нас об’єднували лише перемоги», — заявив тоді Зеленський.
9 травня: День перемоги в радянській історіографії та в сучасній Україні
Після підписання Акту про капітуляцію Німеччини в Реймсі (7 травня 1945 року) союзники за наполяганням радянської сторони в особі Йосипа Сталіна погодилися провести повторну церемонію підписання цього ж документу ще й в Берліні.
Вона відбулася пізно увечері 8 травня за участю маршала Георгія Жукова в берлінському передмісті Карлсхорст.
За кілька годин до цього президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким встановила 9 травня 1945 неробочим днем — на честь святкування Дня перемоги.
Відтоді протягом кількох десятиліть в СРСР та країнах соціалістичного табору святкували як День перемоги саме 9 травня.
Навесні 2015 року Верховна рада України прийняла закон Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939−1945 років. Цей документ закріпив нову традицію та два свята:
- відзначати 8 травня як День пам’яті та примирення — з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939−1945 років;
- відзначати 9 травня як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (на рівні державного свята).
Закон встановлює, що складовими святкування Дня перемоги над нацизмом в Україні є не лише встановлення почесної варти та покладання вінків і квітів до відповідних пам’ятників та меморіалів 9 травня, але й недопущення фальсифікації історії Другої світової війни 1939−1945 років.
Це стосується вимог до наукових досліджень, навчально-методичної літератури, підручників, ЗМІ, публічних виступів представників державних органів влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб.
Що означає для України гасло «1939−1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо»
Разом із зображенням квітки червоного маку гасло «1939−1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо» є головним символом Дня пам’яті та примирення в нашій державі.
Для України події Другої світової були справжньою драмою через те, що воєнні дії на українській території не обмежувалися боротьбою Вермахту та Радянської армії. Насправді ж тоді в Україні велося кілька воєн, нагадують історики Українського інституту національної пам’яті:
- німецько-польська 1939−1945 років (у 1939-му регулярна, а згодом — підпільна);
- вторгнення СРСР до Польщі, польсько-радянська війна 1939 року (фактично неоголошена, відома під пропагандистською назвою радянської історіографії як Визвольний похід в Західну Україну);
- радянсько-румунська 1940−1945 (спочатку неоголошена — радянське вторгнення в Бессарабію та Буковину 1940-го, потім регулярна та підпільна — частина німецько-радянської війни);
- німецько-радянська 1941−1945 (регулярна та підпільна, в радянській історіографії відома як Велика Вітчизняна);
- німецько-українська 1941−1944 (підпільна);
- радянсько-угорська 1941−1945 (регулярна та підпільна, частина німецько-радянської);
- польсько-українська 1942−1947 (підпільна);
- радянсько-українська 1939−1954 (підпільна).
Саме тому Український інститут національної пам’яті щороку нагадує про справжнє значення 8−9 травня для українців: «День пам’яті та примирення та День перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Вона скінчилася і найважливішим її підсумком має бути не перемога, а мир».
Чому мак — символ пам’яті
У світі червоний мак початково був символом пам’яті жертв Першої світової війни, а згодом — жертв усіх збройних конфліктів, починаючи з 1914 року. Найширше його використовують в англомовних країнах Британської співдружності в День пам’яті полеглих (Remembrance Day, щороку 11 листопада).
Поширення цього символу як квітки пам’яті пов’язують з віршем канадського військового лікаря Джона Мак-Крея У полях Фландрії (1915). Ця поезія починається словами: «В полях фламандських квітне мак / Поміж хрестів — скорботний знак / По нас». Вважають, що Мак-Крей написав вірш невдовзі після загибелі свого друга, лейтенанта Алекса Гелмера, вбитого в одній з битв під Іпром. Ці рядки набули надзвичайної популярності у світі, і під їх враженням американська професорка Мойна Майкл, активістка гуманітарних товариств часів Першої світової, запропонувала носити червоні маки на знак пам’яті про загиблих. Вона також продавала штучні маки з шовку, щоб зібрати необхідні кошти для фінансової підтримки недієздатних ветеранів війни.
В Україні стилізоване зображення квітки маку, яке водночас символізує кривавий слід від кулі, стало головним символом Дня пам’яті та примирення (8 травня) у 2004−2005 роках. Мак пам’яті в Україні поєднується з давнім символічним значенням цієї квітки в народній міфології та в художній літературі — зокрема і з легендами про те, що маки цвітуть там, де пролилася кров українських козаків.
Дизайн розробили за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін.
Такі маки виготовляють з паперу або тканини та розміщують на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця — задля пошани пам’яті 8 млн українців, загиблих в роки Другої світової війни, та 65 млн убитих у світі.
Яка символіка заборонена в Україні в ці дні
Ані 8−9 травня, ані в будь-які інші дні в Україні є неприпустимим використання комуністичної символіки під виглядом «прапора Перемоги», а також георгіївських стрічок.
Ці символи заборонені в нашій державі нарівні із будь-якою символікою нацистського тоталітарного режиму — відповідно до закону Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки.
Парламент ухвалив цей закон у 2015 році.
Друга світова війна: її ціна для України в цифрах
Події 1939−1945 років, які увійшли в історію як Друга світова війна, стали найбільшим збройним конфліктом за весь час існування людства.
Під час цієї війни вперше було застосовано ядерну зброю, скоєно найтяжчі військові злочини та злочини проти людяності, зокрема Голокост. За роки Другої світової загинуло від 70 до 80 млн осіб (близько 3% тодішнього населення планети), дві третини з яких — цивільні особи.
Для України ж ця війна стала національною трагедією, оскільки позбавлені власної державності українці були змушені брати участь одночасно в кількох збройних конфліктах в межах події Другої світової.
За даними Українського інституту національної пам’яті, за ці роки Україна:
зазнала важних демографічних втрат: війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі (сукупні демографічні втрати українців і громадян Української РСР упродовж 1939−1945 років оцінюються у 8−10 млн осіб);
зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45% від збитків усього СРСР під час Другої світової;
було змушена відновлювати майже 700 зруйнованих міст (окрім того, було знищено 28 тис. сіл і спалено близько 320 тисяч господарств);
була однією з головних арен бойових дій: український напрям був головним на Східному фронті, тут діяло від 50% до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил;
зазнала одного з найжорстокіших ударів нацистського окупаційного режиму: нацисти знищили 1,5 млн українських євреїв і 20 тисяч ромів.
Comments are closed.