Підприємців ніхто не обмежував. Але півтора роки тому виконком прийняв положення про розміщення вивісок в Івано-Франківську. І згідно з ним, нормальних вивісок у місті обмаль, а решту треба міняти.
Усе має бути в пропорціях
Як каже начальник міського відділу охорони культурної спадщини Ігор Панчишин, нам уже давно варто було подумати над загальною стратегією. «Кольори та норми по малюванню мали бути погоджені, – говорить він. – Бо місто має свою стилістику, є історичні пам’ятки, не можна ліпити на них що попало».
У вересні 2011 року виконком таки прийняв відповідне положення. Тут детально прописано, якими мають бути вивіски. Усе в пропорціях: розміри вивіски – пропорційні до площі приміщення, тексти – пропорційні до вивіски, без спотворення тексту й мовних помилок. Якщо вивіска розміщена на пам’ятці (чи в межах зон охорони пам’яток), то вона має бути виготовлена із природних матеріалів: камінь, бронза, латунь, кераміка, смальта, цінні породи дерева, художнє та вітражне скло тощо. Допускається й використання пластику, але якщо він з металевим напиленням – під камінь, метал, скло та інші матеріали, що вдало імітують природні матеріали.
На вивісці може бути тільки найменування, вид діяльності (якщо у назві підприємства цього нема) та розпорядок роботи. Також – логотип, герб чи емблема торгової марки. А от закликів придбати товар чи отримати певні послуги там бути не може, бо то вже не вивіска, а об’єкт зовнішньої реклами, і тоді потрібен окремий дозвіл.
Більша, ніж у сусіда
Після того, як прийняли положення, працівники міського рекламно-інформаційного центру (МРІЦ) взялися донести його підприємцям. Минув рік. МРІЦ і Муніципальна інспекція з благоустрою почали наполягати зняти вивіски.
Як каже керівник МРІЦу Вікторія Шахоріна, підприємці часто плутають поняття «реклама» і «вивіска». Відтак намагаються зробити якомога яскравіше, а головне – більше, ніж у сусіда. Натомість, рекламуватися слід за допомогою рекламних конструкцій і ЗМІ. «Заліпити фасад – це не метод, – наголошує Шахоріна. – Бо в нас люди люблять розмістити вивіску, а на ній – весь асортимент. Насправді це вже реклама. Зараз йде до того, що чим стриманіша вивіска, тим більше в заклад хочеться зайти».
Минулої осені МРІЦ разом із Муніципальною інспекцією благоустрою взялися вручати підприємцям вимоги про порушення порядку розміщення вивісок. Одні погодилися та зняли вивіски. «На торговому центрі «Майдан» все було заліплене, – говорить заступник директора МРІЦу Зоряна Підхомна, – а зараз там залишили тільки вивіску «Майдан» і зробили так, як вимагаємо: перелік магазинів на першому поверсі, таблички однакового розміру про те, які магазини є в закладі. А перед тим вони висіли на всіх поверхах».
Але багато підприємців – проігнорували. Тож 28 жовтня минулого року виконком прийняв рішення демонтувати 58 вивісок. Спершу виконання поклали на департамент комунального господарства, потім передоручили цю справу МРІЦу, а в бюджеті передбачили на це 50 тис. грн.
Взимку нічого не демонтували, але з кінця квітня, обіцяють у МРІЦ, будуть починати.
А що тут скажеш?
Слід сказати, що у положенні йдеться про те, що всі вивіски мають бути українською, а поряд може бути переклад іншою мовою. Але це якщо не йдеться про зареєстровану торгову марку. «Відповідно до статті 6 Паризької конвенції, яку підписала Україна, – каже Зоряна Підхомна, – торгова марка має право бути своєю мовою. Саме тому у нас не перекладається «Adidas», «Chicken Hut», «McDonald’s».
Слід нагадати, що минулоріч тодішній секретар міськради Руслан Марцінків різко висловився проти того, що в центрі Франківська є заклад під назвою «ТрактирЪ Ратуша». Марцінків просив чиновників вплинути на підприємця, щоб він зняв вивіску. Обіцяв навіть провести там пікет. Марцінківа підняли на кпини, пікету не було, а підприємець вивіску не зняв.
Як каже Зоряна Підхомна, впливати на такі речі вони не можуть. «У Львові в 1990‑х роках була помилка в назві закладу, – каже вона, – тому її демонтували. Але підприємці подали на міську раду до суду й виграли. Сказали, що вони свідомо зробили помилку».
«ТрактирЪ Ратуша» все ж потрапив у список на демонтаж. Правда, не через мову, а через те, що вивіска виготовлена не з тих матеріалів. За словами власника «ТрактирЪ Ратуша» Ігоря Даніва, вивіска містить не російську, а старослов’янську. І обійшлася вона йому разом із монтажем у 25 тис. грн. «У мене проект погоджений на п’ять років, – каже підприємець. – А тепер вони говорять, що він став недійсним. Уся документація по вивісці є, змінювати не планую. Бо завтра знову хтось прийде і щось знову поміняє…».
Підприємець готовий поміняти вивіску у випадку, якщо міська влада компенсує її вартість. Тоді обіцяє зробити таку, як скажуть: з дерева, скла, з будь-чого.
Власник кравецької майстерні пані Олена теж не втішена тим положенням. Проте зізнається: якщо влада наполягатиме, то вивіску вона зніме. Хоча два роки тому заплатила за неї 10 тис. грн. І тоді все було узгоджено. А тепер… «А що тут скажеш? – коментує підприємець. – Держава керує. Уже був припис про те, що треба зняти, а ще було попередження: якщо не знімете ви, знімемо ми. Тепер мені знову треба викликати службу і платити гроші за демонтаж. Ніхто ж задарма не приїде і не буде викручувати ті метрові гайки».
Однак Вікторія Шахоріна має стосовно цього свою думку. Каже, на території кожного міста мають виконуватися законодавчі акти місцевої влади. Відтак, якщо місто поставило такі умови для пам’яток архітектури, то їх треба дотримуватися. Якщо ж підприємцю це не подобається, каже вона, то він може переїхати у приміщення, яких жорсткі умови не чіпають.
