Не так давно, 11 квітня, набрав чинності закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». У ньому йдеться про перевірку суддів, притягнення до відповідальності тих, хто її не пройде, та звільнення їх з посад. Таким чином мали б застрелитися аж два зайці – судді стали б чесними та неупередженими, а пересічні українці – лояльними до тих чесних суддів.
На Прикарпатті вибори голів у судах уже почалися. Тож як воно відбувається насправді?
Кращого з-поміж себе
Наразі є сумніви стосовно того, що бодай когось із прикарпатських суддів покарають за колишні провини. «Прощаються вам гріхи минулі, але не майбутні», – сказав суддям обласного Апеляційного суду минулої п’ятниці депутат облради Ярослав Ткачівський…
Хоча, згідно з законом, тимчасова спеціальна комісія перевірятиме суддів протягом цілого року. Під перевірку мають потрапити не всі, а тільки ті, що приймали суперечливі рішення. Наприклад, про обмеження прав громадян на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій у період з 21 листопада 2013-го до 8 квітня цього року; обвинувальні вироки щодо осіб, які визнані політичними в’язнями чи були учасниками масових акцій протесту в той же період; накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в ті ж часи. Крім того, перевірять суддів, що ухвалили рішення з порушенням «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», якщо таке констатував Європейський суд з прав людини.
У самих судах про перевірки ще не говорять. Наразі тут зупинилися на головнішому для них питанні – виборах керівництва. Ще б пак! Адже раніше голів їм призначали у столиці, а зараз судді самі в себе можуть обрати найкращого.
Щойно закон набрав чинності, того ж дня опинились у звільнених голови вищих спеціалізованих судів, їхні заступники, голови апеляційних судів із заступниками, голови місцевих судів і, звісно, заступники їхні також. А ще – секретарі судових палат вищих спеціалізованих судів, їхні заступники та секретарі судових палат апеляційних судів. Виконуючими обов’язки стали найстарші (за досвідом) судді. Їх зобов’язали скликати збори суду, щоб обрати керівників. Згідно з законом, їх вибирають таємним голосуванням і лише на рік. Керувати вони можуть не більше двох «каденцій» поспіль, тобто без перерви – два роки максимум.
Обіцяти – не мішки носити
Нагадаємо, що в Івано-Франківську є чотири суди: міський, апеляційний, окружний адміністративний і господарський. Минулої п’ятниці голову суду та двох його заступників обирали в Апеляційному суді Івано-Франківської області. Наразі тут є 38 суддів, на збори прийшли 35.
Апеляційний суд складається із двох палат. Перша – у цивільних справах, друга – у кримінальних. Попри те, що «цивільників» більше і вони мали всі можливості висунути когось з-поміж себе, цим шансом вони не скористалися. На посаду голови суду висунули двох «криміналістів» – Богдана Гриновецького та Богдана Кукурудза.
«У нинішній, післяреволюційний час має бути перевагою те, що я ніколи не був керівником, – агітував за себе Гриновецький. – Бо старий тягар завжди буде тяжіти над людиною, яка займатиме таку високу й відповідальну посаду».
Богдан Гриновецький констатував, що суди мають ганебний показник недовіри, тому треба докладати всіх зусиль, аби відновити авторитет. Пообіцяв забути про рішення на прохання політичних партій або погодження з керівництвом, натякнувши на те, що таке було.
«Знаю ваші проблеми: холодні приміщення, маса людей в одному кабінеті й заширокі кабінети в керівників. Усе будемо обговорювати й поправляти», – «добивав» він попередню голову суду Надію Стефанів. За інформацією «Репортера», його кандидатура була з нею погоджена. І напевно, вона очікувала не так критики, як подяки…
А от Богдан Кукурудз був до Стефанів у опозиції та мав управлінський досвід: свого часу працював заступником керівника міського суду та першим заступником голови апеляційного. «Чотири роки я спостерігав за керівництвом апеляційного суду, – сказав Кукурудз. – Спершу намагався щось змінити, а потім залишив усе, як є. Не знаю, чи вдасться, але я б хотів змінити правила гри. У роботі треба дотримуватися закону, і щоб це стосувалося не лише суддів, а й апарату, адже він забезпечує важливу ділянку».
На жаль, апарат суду, якого в кілька разів більше, ніж самих суддів, не голосує. Напевно тому більшу підтримку у таємному голосуванні отримав Богдан Гриновецький – 18 голосів. За Богдана Кукурудза проголосували тільки вісім осіб, ще вісім не підтримали жодного кандидата, а один суддя зіпсував бюлетень.
Оскільки для прийняття рішення треба більше половини (мінімум 20 голосів), то у суді влаштували щось штибу другого туру. Цього разу в бюлетень вписали тільки Гриновецького, і з 25 голосами він таки переміг. Далі обрали заступників – Віру Вакуляк із цивільної палати та Володимира Гандзюка – з кримінальної.
Нехай би відпочили
«Порядок, виписаний в законі, – правильний, – сказав «Репортеру» суддя «кримінальної» палати Юрій Шкрібляк. – Адже там не відображено, що ті голови, які вже були на посадах, не можуть бути обраними. Хоча дух закону спрямований на те, щоб вони йшли відпочили. Тож по інших областях пообирали повторно тих самих голів. І в районах теж є приклади – у Тлумачі й Галичі».
Як каже Шкрібляк, наразі судді чекають на ще одні зміни до закону, які б мали врегулювати й ці питання. Тобто, голови та заступники суддів, що були призначені з 2009 року, повторно обиратися не зможуть.
«Голова суду – це менеджер, а не людина, яка зверху керує, як суддя має вирішити справу», – додає Юрій Шкрібляк. І значно краще, вважає він, коли голову обирають самі судді, ніж, наприклад, керівництво зверху чи пересічні мешканці. «Люди не можуть обирати голову суду, – говорить Шкрібляк. – Бо тоді вони будуть вимагати, а це порушить баланс судової влади».
І те, що, наприклад, у США суддів таки обирають прості американці, суддю не переконує. Каже, в Америці далеко не наш рівень свідомості та правової культури, до цього ще треба прийти – еволюційно, тяжкою працею та переломом свідомості.
В очікуванні
А минулого вівторка обирали голову в Господарському суді, у голосуванні взяли участь 23 із 24 суддів. Голова – Вікторія Суботник – та її заступники Олена Мелєєва й Оксана Фанда свої кандидатури й не висували. Навряд чи тому, що дуже хотіли перезавантаження, скоріше – знали, що їх не оберуть. Тут теж було два кандидати: Марина Шіляк та в.о. голови суду Ганна Цюх. За результатами таємного голосування перемогу здобула Марина Шіляк, заступниками стали Оксана Кобрин і Лариса Неверовська.
В окружному адміністративному суді, де маємо 22 суддів, вибори призначені на 7 травня. Як каже в. о. голови суду Микола Кишинський, наразі невідомо, чи висуватимуться голова суду Петро Черепій та його заступники Андрій Могила й Віктор Гундяк.
У Івано-Франківському міському – теж інтрига. Голова Тарас Антоняк та заступник Наталія Деркач свої кандидатури не подавали, мовчать. Загальних зборів щодо виборів не було, нічого не визначено. Тут є 18 суддів. В. о. голови Євген Островський наразі з роботою справляється, тому вони більше спостерігають за тим, що робиться в колег.
Насправді реформа судової системи не втратить актуальності й після появи нового керівництва. Як не крути, а люди судам не вірять, є питання не лише до голів, а й до більшості суддів. Багато з них мають пройти перевірку, про яку йдеться у законі, а от виконання того закону залежатиме від нового керівництва. Як думаєте, справляться?
Comments are closed.