Уже не за горами вступна кампанія – 2010. У більшості своїй учні 11 класів вже вирішили куди ж саме та на яку спеціальність поступатимуть. Та чи задумалися вони, які перспективи відкриває перед ними омріяний диплом?
Престиж чи робота?
Ким хочеш бути, хлопчику, в житті? На жаль, знайти відповідь на це запитання самостійно спроможні одиниці сьогоднішніх школярів. Здебільшого на вибір дитини впливають батьки.
«У батьків є свої причини – їх багато і вони різні, – розповідає психолог Наталія Чаплинська. – Це може бути і реалізація своїх власних мрій, і престиж, статус тощо». Що ж до майбутнього працевлаштування дитини, то у більшості випадків спрацьовує традиційне «якось воно буде».
А як показує практика, ситуація у подальшому розвивається за доволі сумною схемою. «Кожен другий випускник через 4‑5 місяців стає на біржу, – каже Леся Аронець, директор молодіжного обласного центру праці. – За останні роки відбулося перенасичення ринку бухгалтерами, економістами, юристами, бо це було дуже модно. Зараз пішов великий бум на «туристів». Для прикладу, кожного року в Івано-Франківську випускають 300 спеціалістів у галузі туризму, а на сьогодні у нас є до півсотні туристичних фірм». Отже, цифри доволі красномовні…
Які професії сьогодні найбільш затребувані, найкраще змальовує ситуація на біржі праці та газетні оголошення. Як розповідає Ігор Сливінський, заступник директора міського центру зайнятості, сьогодні найпотрібніші: прибиральники, продавці, електрики, швачки, охоронці, пекарі, бармени та кухарі. Серед лідерів у газетних оголошеннях – торгові представники. Для цієї роботи не обов’язково мати вчену голову, головне – підвішений язик та наполегливість. Досі серед популярних і менеджери, хоча в більшості своїй під цим красивим словом ховається звичайним продавець.
Звісно, на таку роботу вас візьмуть і з дипломом ВНЗ. Але ж постає цілком логічне запитання – навіщо витрачати стільки грошей і часу, аби його отримати?
Тож якщо немає захмарних амбіцій, значно простіше іти в ПТУ. За словами Мирослава Данилюка, директора вищого професійного училища № 13, особливо популярні у них такі спеціальності – слюсар з ремонту автомобілів, слюсар-монтажник, електрозварювальник. Тим більше, що на здобуття фаху знадобиться лише 10 місяців, за це не доведеться платити ще й стипендія є – 200 грн. «Після закінчення навчання особливих проблем з працевлаштуванням у наших випускників не буває. Всі ці спеціальності у нашому регіоні затребувані», – стверджує Мирослав Данилюк.
Модні й непотрібні
Звісно, ПТУ не всім до душі. І якщо вступник таки чітко націлився отримати «вишку», варто хоча б трохи розібратися – який диплом сьогодні потрібен, а який ні.
Наприклад, вчителі. Їх в Івано-Франківську найбільше серед випускників Прикарпатського університету. Більшість із них після закінчення вишу не горять бажанням повертатися у маленькі міста та села, а шукають роботу в обласному центрі.
«На сьогодні у нашій базі даних є понад дві тисячі осіб, охочих отримати роботу, – розказує Михайло Верес, начальник міського управління освіти. – Найбільше вчителів української мови та літератури. Не так багато біологів, фізиків, хіміків. Але за останні три-чотири роки і для них не було жодного вакантного місця».
Минулого року, каже Верес, вони прийняли на роботу близько 70 молодих спеціалістів, та й то переважно у дошкільні заклади.
Але при цьому спеціальність «українська філологія» і надалі залишається популярною серед абітурієнтів, говорить проректор з навчальної роботи Прикарпатського університету Михайло Чобанюк. «Також традиційно популярні – правознавство, фінанси та кредит, туризм, готельно-ресторанна справа, міжнародні відносини», – перелічує він.
І тут знову постає запитання – навіщо держава замовляє стільки непотрібних фахівців? «Міністерство заявляє, що обсяг державного замовлення воно формує в залежності від працевлаштування випускників і умов конкурсу на той чи інший напрямок підготовки, – розповідає Чобанюк. – Таким чином за останні роки в нас помітно зменшився набір на економічні спеціальності, щороку зменшується набір на правознавство».
Що ж до працевлаштування, то кожного року Міносвіти зобов’язує виші проводити моніторинг і надавати інформацію про відсоток студентів‑бюджетників, які отримали роботу. Мабуть, кожному з цих випускників відомо про ситуацію з «відношеннями» – листами від роботодавця, в яких йдеться про те, що він бере на роботу новоспеченого фахівця. Ці листи рідний деканат зазвичай «просить» занести після закінчення навчання. Натомість, Михайло Чобанюк каже, що він не може визначити пряму залежність обсягу наступного держзамовлення від показників працевлаштування…
Тільки сам
Тож як і де прикарпатські виші шукають роботу для своїх випускників? «Є у нас спеціальності, з якими нема особливих проблем із працевлаштуванням, – розповідає Михайло Чобанюк. – Наприклад, дизайн – уже зараз є ряд запрошень на роботу для наших випускників. Схожа ситуація і зі спеціальністю «декоративно-прикладне мистецтво».
За словами проректора університету, якщо йде мова про педагогічні спеціальності, то вони шукають роботу випускникам через головне управління освіти і науки облдержадміністрації. Для інших – у підприємствах та установах різних форм власності.
«Спочатку укладаємо угоди на проходження практики, – каже Чобанюк. – Якщо студент показав себе на достатньому рівні, то він має шанс, що приватник чи державна установа потім зрештою візьмуть його на роботу. Але ж у повній мірі такі підходи проблеми працевлаштування не вирішують».
Леся Аронець, директор молодіжного обласного центру праці, каже: основна біда у тому, що випускники вишів не готові самостійно та активно шукати собі роботу. Для прикладу, вона наводить практику Києво‑Могилянської академії, де ще з перших курсів влаштовують «клуби кар’єр». Студенти других-третіх курсів йдуть безкоштовно працювати за спеціальністю. Головне – отримати досвід і навички, щоб у майбутньому можна було запропонувати це потенційному роботодавцеві. «А у нас випускники починають думати, де б знайти роботу, лише після того, як мають диплом у руках. То про що можна говорити?», – підсумовує Леся Аронець.
Тоді й постає на обрії «біржа праці». Де, до речі, випускники вишів є незастрахованими особами. «Їм призначається допомога в мінімальному розмірі – 360 грн. протягом 180 календарних днів», – каже заступник директора міського центру зайнятості Ігор Сливінський.
Тож, обираючи майбутню професію, зважте, які перспективи відкриє перед вами омріяний диплом. І запам’ятайте, щоб отримати роботу, а тим більше досягти успіху, доведеться самому зробити із себе класного фахівця.
