8 серпня Грузія розпочала операцію «по відновлені конституційного порядку» на територію Південної Осетії, котра блискавичними темпами переросла у кавказьку війну за участю Грузії, Росії, Південної Осетії та Абхазії.На дипломатичному рівні не оминув цей конфлікт й Україну. 9 серпня з Севастополя до берегів Грузії вирушила оперативна група кораблів Чорноморського Флоту Російської Федерації. Міністерство закордонних справ України попередило, що у випадку участі кораблів у збройному конфлікті має право заборонити їх повернення на територію України до завершення конфлікту. В свою чергу депутати міських зборів Севастополя заявили про готовність жителів міста будь-якими способами, аж до організації живих щитів, перешкоджати можливій блокаді російських кораблів з боку військово?морського Флоту України. 10 серпня кораблі Чорноморського Флоту Російської Федерації знищили грузинський ракетний катер.Журналісти «Репортера» звернулися до українських політиків та політологів з такими питаннями:• 1. Яку дипломатичну позицію у цьому конфлікті найвигідніше для України займати її керівництву?• 2. Який Ваш прогноз на можливий розвиток подій навколо кораблів Чорноморського Флоту Російської Федерації?• 3. Чи існує можливість участі України у збройному конфлікті?
Михайло Вишиванюк, лідер фракції «Відродження Прикарпаття» в облраді:
1. Нейтральна.
2. Сумний.
3. Хай Бог боронить.
Зіновій Шкутяк, народний депутат України:
1. Звичайно, Україна в грузинсько-російському конфлікті повинна зайняти позицію захисту демократії та цілісності всіх країн.
2. Думаю, щодо кораблів ЧФ РФ буде підписана угода з Росією, бо є Указ Президента України, який регламентує дії російських кораблів, що виходять за межі України з портів України.
3. Україна виключає ініціювання збройного конфлікту зі своєї сторони, але якщо будуть якісь дії проти України, то, можливо, нам доведеться захищатися.
Юрій Ключковський, народний депутат України:
1. Про те, яку позицію Україна має займати в цій ситуації, слід запитувати не у мене, а у Президента та Міністра закордонних справ, це їхня відповідальність. Я не брав би на себе роль виконувати їхні функції.
2. Прогноз це річ дуже невдячна, а до питання щодо кораблів ЧФ РФ треба підходити дуже зважено і водночас рішуче, щоб не допустити більше ситуації, коли територія України використовується для бойових дій проти дружньої нам держави, це річ неприпустима в міжнародних відносинах.
В який спосіб цього уникнути, я думаю, саме його і Президент, і уряд, і Міністерство закордонних справ має знайти. Україні треба звертатися до міжнародних організацій і показувати, що існує загроза агресії, зрештою для Грузії це вже не загроза, а реальність. Агресор не має залишитися безкарним.
3. На превеликий жаль, можливість участі України в збройному конфлікті існує. Хочу нагадати про ситуацію в Севастополі, якщо Президент Росії так само вирішить захищати жителів Севастополя, як він захищає жителів Південної Осетії на території іншої держави.
Юрій Шведа, політолог, м. Львів:
1. Хоча позиція України щодо цього питання зараз фактично офіційно не представлена, проте Україна як незалежна суверенна держава зобов’язана висловлювати власну позицію з приводу того чи іншого міжнародного питання. Думаю, що ситуація з неоприлюдненням української офіційної позиції буде зберігатися й далі. Фактично, Україна в цій ситуації, як страус ховає голову в пісок.
2. Заява МЗС щодо кораблів ЧФ РФ фактично бутафорна і, по суті, нічого за собою не тягне, бо спрямована вона на те, щоби вберегти добре ім`я при поганій грі, якимсь чином помахати пальчиком Росії. Це певний піар-хід, який має показати, що Україна намагається певною мірою втрутитися, зупинити Росію чи хоча б її кораблі.
3 . Думаю, що можливості реальної участі України в збройному конфлікті, мабуть, все ж таки немає. Але те, що цей конфлікт є небезпечним, в тому числі й для України, — це аб солютно очевидно. Він небезпечний в першу чергу через те, що ігноруються норми міжнародного права; по?друге — розпалюються міжнаціональні проблеми на території певної держави, а потім до розв’язання цих проблем підключаються сторонні держави. Це політика, так би мовити, «балканізації». Вся складність для України полягає в тому, що, якщо її державні органи цього не зрозуміють, то міжнаціональні проблеми, які існують в Криму, можуть бути так само реалізовані в Україні, як вони зараз реалізуються в Грузії.
Михайло Стула, перший секретар Івано-Франківського обкому Компартії України:
1. Позиція України щодо міжнародних питань повинна бути послідовною. Треба було засудити, для прикладу, коли було визнано незаконне роз’єднання Югославії. Я думаю, на базі цього і створився грузинський конфлікт, якщо би світова спільнота була не визнала в свій час Косово, то не було б грузинсько-абхазько-російської війни.
2. Питання щодо кораблів ЧФ РФ буде вирішено, кораблі стануть на рейд. Не потрібно загострювати ситуацію, є договір до 2017 року. Я думаю, що нічого не зміниться, адже це не передбачено попередніми договорами. Наскільки мені відомо, єдина умова — кораблі не мають права перевозити ядерну зброю, а рейди по морю передбачені. Не потрібно загострювати ситуацію, все повинно бути мирно вирішено не тільки в україно-російських питаннях, але й у російсько-грузинських питаннях. Якщо вже визнають Косово, я думаю, що міжнародна спільнота вже має визнати Південну Осетію й інші держави, які хочуть незалежності.
3. Не дай Бог, щоб Україна взяла участь в збройному конфлікті, але існує інформація, що вже деякі політичні сили формують бригади добровольців, я думаю, що це недопустимо для країни, яка себе хоче позиціонувати як миротворця. Причина трагедії в Грузія — це визнання Косово, це зрозуміло всім, я думаю, що не було би Косово — не було би сьогоднішнього конфлікту.
Євген Золотарьов, член політради партії «Вільних демократів»:
1. Україні у ситуації щодо грузинсько-російського конфлікту було б найвигідніше стати ініціатором скликання голів країн СНД, де слід було б підняти питання стосовно того, щоб мандат миротворців був переданий від Росії до миротворчої ООН. У випадку, якщо країни СНД не ухвалять таке рішення, то Україні був би час вийти з організації, яка є майданчиком для підтримки національних інтересів тільки одного учасника, однієї країни СНД, а саме Росії.
2. Багатьом імпонує заява МЗС про те, що Україна розглядає можливість недопуску кораблів ЧФ назад до Севастополя. Проте так само всі розуміють, що юридичних підстав для цього немає, тому що немає угоди, яка би гарантувала допуск і недопуск цих кораблів до військової бази на території України. Швидше за все ми обмежимося подібними заявами. І після того, якщо Росія все ж виконає свою сьогоднішню обіцянку — виведе свої війська з частини території Грузії, зрозуміло, що в Південній Осетії та Абхазії вона залишить свої військові контингенти, Україна про цю заяву просто забуде.
3. Щодо можливості участі України в збройному конфлікті, то зараз аналогія Грузії
і України є занадто очевидною, щоб говорити, що подібне не може статися у нас в Криму. І до чергового саміту країн-членів НАТО, який відбудеться в грудні, можливі якщо не військової дії, то широкомасштабні провокації в Криму, аби переконати інших членів НАТО в тому, що Україна є нестабільною країною, і тому не варто зараз їй давати можливість приєднатися до плану членства в цій організації.
Comments are closed.