«Українська правда», 9 липня 2009 року:«На початку липня в місті Марганець Дніпропетровської області спалахнув міжнаціональний конфлікт: після побутової бійки між групами вірмен і українців, що закінчилася вбивством, в місті почалися погроми майна і житла нацменшин. Як стверджують очевидці, події набули настільки радикального характеру, що міліція не змогла втрутитись у розборки між вірменами й українцями».
В країні зростає напруженість. Це зрозуміло навіть при тому, що київські засоби масової інформації приділяють більше уваги отруєнням у санаторіях, аніж тим тривожним дзвіночкам, за якими зовнішні спостерігачі ставлять нам діагноз: гостре запалення широких народних мас.
У такій ситуації бездіяльність міліції насторожує. Тобто, маємо на увазі її вибіркову бездіяльність. Адже шеф рідної міліції аж ніяк не бездіяльний. Особливо під час проривів до літаків у міжнародних аеропортах. Там відчувається неабияка активність. А от в розборки міліція не лізе. І бандити якось так легко щезають з її поля зору. То всі його бачили, і на качок-зайців з ним ходили, а тут — гопс! — і ніхто не бачить. Питають: «Де той Лозинський?». «Хто-хто?», — і обличчя зовсім таке невинне. Без жодного радикалізму.
