Без категорії

Хто винен у падінні економіки?

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Держкомстат України повідомив про те, що обсяги промислового виробництва в Україні у вересні 2008 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року зменшились на 4,5?%. Для того, щоб з’ясувати причини та можливі наслідки цього явища, журналісти газети «Репортер» звернулися до відомих українських політиків та політологів, запропонувавши їм відповісти на кілька запитань:1. З чим пов’язане зменшення обсягів промислового виробництва в Україні?2. Які перспективи стосовно обсягів промислового виробництва Ви вбачаєте?3. Хто винен в падінні економіки, на Ваш погляд? Яка роль при цьому відводиться уряду? 

Євген Золотарьов,
член президії політради Партії вільних демократів:

 

«1. Падіння національної економіки є черговим наслідком світової фінансової кризи.
З іншого боку, нарешті проявилися ті тенденції, які були закладені раніше і стосуються неконкурентноздатності деяких галузей народного господарства, насамперед металургії і важкої промисловості, де десятиліттями не проводилась модернізація.
Ці галузі є надзвичайно енергомісткими і програють в конкурентності як китайським, так і російським виробникам.

2. Вважаю, що промислове виробництво буде і надалі зменшуватися. В цьому немає великої трагедії для України. Промисловість України є занадто застарілою, щоб залишатися базовою галуззю економіки, тобто Україна приречена концентруватися на тих галузях, де її конкурентноздатність поза всяким сумнівом — це інтенсивне сільське господарство та наукомісткі технології (космічні, літакобудування)

3. Було б не зовсім справедливо, при всьому моєму критичному ставленні до Юлії Володимирівни як до видатної популістки, звинувачувати у нездатності реагувати на виклики, пов’язані зі світовою фінансовою кризою, виключно уряд. Це провина всього політикуму, який навіть перед такими потужними викликами і загрозами не здатен сконсолідуватись навколо їх відвернення і вирішення».

 

 Дмитро Корчинський,
лідер партії „Братство»:

„1. Зменшення промислового виробництва пов’язане з глобальною економічною фінансовою кризою, яка, безумовно, зачепила і Україну.

2. Явище це носить тимчасовий характер. Пік економічних негараздів припаде на весну. Потім ситуація почне вирівнюватися.

3. Тут важко шукати винних. Це планова економічна криза, яку давно очікували. Вона, звісно, не призведе до таких наслідків, як криза 30?х рр., позаяк в світі вже вироблені механізми стримування криз та протидії їм. Ця криза викликала зміну ставлення держави: закінчився період «рейгеноміки» ліберального капіталізму.
 Був період «рузвельтівської» економіки, коли держава повністю контролювала економіку. За часів Рейгана економіка була «відпущена», і роль держави в регулюванні була зведена до мінімуму, що в свою чергу призвело до серйозних темпів росту виробництва і споживання. Наразі цей період закінчився, і світ знову прийшов до того, що держава має включати регулятивні механізми. Світ вийде з рецесії через державний контроль. Проблемою України в цьому питанні є те, що слабкий уряд і слабка влада не здатні нормально регулювати економіку, 60?% якої знаходиться в тіні».

 Олег Тягнибок,
голова ВО «Свобода»:

«1. В державі панує системна перманентна криза, яка буде тривати до того часу, поки ця влада залишиться керувати Україною. Іде планомірний розвал не тільки політичної системи української держави і базових інституцій державності, а й економіки. Українська промисловість знаходиться сьогодні в надзвичайно глибокій кризі: стратегічні об’єкти продаються, причому не в руки українського капіталу. Нас поступово доводять до банкрутства.

2. Я не маю ніякого оптимізму, реальні факти вселяють лише песимістичні прогнози.

3. У падінні економіки винні всі: Ющенко, Тимошенко, Янукович — три кримінально-олігархічні клани, які керують Україною».

 

 Тарас Возняк,
політолог, м. Львів:

«1. Україна — один з основних експортерів сталі і продуктів хімії на світовий ринок. З огляду на те, що відбулася світова фінансова криза і була згорнута будівельна індустрія, яка тримається на кредитах (люди позичають гроші і вкладають їх у свої майбутні помешкання), відповідно попит на сталь і будівельні конструкції зменшився, що і призвело до скорочення промислового виробництва в цілому.

2. Будь-які падіння чи підйом — тимчасові. Інше питання — скільки часу триватиме цей період? При цьому падінні різко збільшується конкурентність продуцентів.
Скажімо, українські виробники сталі можуть втратити ринки збуту в конкуренції з росіянами і китайцями, які виробляють дешевшу сталь. Наша ж сталь дорожча, з огляду на те, що вищі ціни на енергоносії.

3. Падіння виробництва — це загальна світова тенденція, але на неї можна і треба реагувати. Натомість наші політичні лідери зайняті більше політичною боротьбою, ніж реагуванням на виклики світових процесів. Зараз уряд займається зривом виборів, а не економікою».

 

 Михайло Стула,перший секретар Івано-Франківського
ОК Компартії України::

«1. Падіння економіки зумовлене, перш за все, неконструктивними та неконкретними діями уряду протягом усього року. Крім того, дається взнаки дестабілізація політичної ситуації в Україні. Уряд не працює, а тільки займається виборами і фактично неспроможний вивести Україну з економічної кризи.

2. Якщо уряд продовжуватиме свою політику, стан економіки буде тільки погіршуватися. Частково на обсяги промислового виробництва впливає і світова фінансова криза».

 

Дмитро Шлемко, народний депутат України, фракція БЮТ:

«1. Промислове виробництво не ізольоване від усього іншого виробництва. Процеси, які розпочалися в світовій спільноті, відбиваються і на нас. Обсяг промислового виробництва базувався здебільшого на металургійній та хімічній промисловості. Металургійна промисловість скоротила своє виробництво у зв’язку з тим, що на зовнішній ринок з продукцією, дешевшою на 20?%, вийшли китайські виробники. Крім того, сповільнилися темпи будівельної індустрії, внаслідок чого металургія почала працювати нерегулярно.

2. Світ сьогодні знаходиться в стадії рецесії, яка, за прогнозами економістів, може перейти у тривалу депресію, що за своїми масштабами має всі шанси зрівнятися з кризою 1929?1933 рр. Тому у світі сьогодні всі шукають можливості не дати фінансовій кризі вплинути на промисловість. Банкрутування багатьох фінансових установ надто сильно позначається на промисловому виробництві.
Адже абсолютна більшість промислових підприємств не має власних коштів і живе за рахунок залучених або т. зв. «довгих» кредитів. У зв’язку з цим у кожній країні відслідковуються антикризові заходи, які будуть впливати на всі сторони економічного життя, в тому числі і на промисловість. Якийсь час економіку країни ще буде «лихоманити. Але якщо будуть відпрацьовані нормальні механізми, цей процес не затягнеться.

3. У ринковій економіці є два види виробників: підпримства, які мають державний статус, і приватні.
Сьогодні в Україні абсолютна більшість підприємств перебувають у приватній власності. Успішне регулювання ситуації залежить від кількох інституцій: того, хто формує грошово?кредитну політику (НБУ), уряду, який розробляє антикризові заходи, і законодавчого органу, який приймає рішення, що є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами виробництва.
Якщо всі ці структури працюватимуть в унісон і буде розроблений комплекс заходів, все владнається. Перекладати сьогодні вину на якусь одну структуру недоречно»