Без категорії

«Феррарі»? Краще!

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Спочатку це була мрія. Потім з’явилася Toyota MR2. Далі були півтора роки безпрецедентно глибокого тюнінгу. І тепер Івано-Франківськом їздить єдина на просторах СНД репліка Ferrari F360 Modena. «Репортер» зустрівся з її власником.

Який чоловік не хотів би мати у своєму гаражі гарну та потужну спортивну машину? Так сталось і з Ігорем, який давно захоплюється потужними спортивними мотоциклами і вирішив спробувати себе в ролі водія класичної спортивної машини. Вибір пав на Ferrari як найбільш «породисту» класику. Та дуже висока вартість оригіналу Ferrari, навіть не дуже «молодого», швидко охолодила запал. Але Ігор вирішив не здаватися та неодмінно досягнути мети. Із спілкувань на форумах в Інтернеті дізнався про кіт‑кари та людей, що ними захоплюються.

Кіт‑кар або репліка – це копія автомобіля, який є знятим з вироб­ництва або надзвичайно дорогим в оригіналі. По всьому світі існує дуже багато контор, які їх випускають. Ігор вирішив подивитись на їхню роботу та по можливості придбати щось цікаве. Багато їздив Європою, бував у Польщі, Німеччині, збирав інформацію, дивився на роботу тамтешніх людей. Після кожної поїздки все більше розчаровувався – їздити на тих машинах практично неможливо. Навіть по дуже хороших дорогах. І закордонні репліки, на думку Ігора, є не більш ніж просто рекламними макетами, призначеними для їзди на евакуаторі. До прикладу, за кордоном в репліках не використовують підкрильники, водовідводи, нехтують надійним кріпленням кузова. Зрештою, репліка не має втратити у керуванні, динаміці, безпеці, гальмуванні.

Toyota MR2 з’явилася в Ігоря у 2008 році. Таких авто в Україні на той момент було лише п’ять. Шукав її саме для цього тюнінгу. На вибір вплинуло багато чинників. Модель вирізняється тим, що двигун розміщений позаду, перед задньою віссю. Тому її вага між передньою та задньою віссю дуже добре збалансована, це дає хорошу керованість. Ще один плюс цієї «Тойоти» – задній привід. Вибір Ігоря впав саме на неї, бо всі «Феррарі» та класичні спорткари є задньопривід­ними. Подібних близьких параметрів є ще багато.

Спочатку, запалившись ідеєю, Ігор планував самостійно займатись у вільний час збиранням машини, але згодом виявилось, що однієї пари рук замало. На допомогу прийшли хлопці із «Фенікс-Тюн». Ігорю допомагали, як він каже, «люди з золотими руками»: Юрій Павлів, Денис Мірошниченко, Ігор Непеляк, Ігор Аркушин. Над двигуном працював Сергій Растопчин, салон наново перетягнув шкірою та алькантарою Володимир Богдан. А ще Ігор безмежно вдячний своїй дружині Лілії, за безмежне терпіння та підтримку. «Вона у мене дуже добра та мудра дружина».

Дістати оригінальні деталі було непросто. Та наші хлопці не розгубились. У Німеччині є фірма, яка займається відновленням битих «Феррарі» та «Ламборджіні». За гроші німці зробили неофіційну послугу – зняли матриці з оригінальних кузовних деталей італійської машини. Готові комплекти можна купити і через Інтернет. Але, кажуть, простіше застрелитися, ніж починати збирати докупи той горе-конструктор.

«В результаті від «Тойоти» залишився тільки кузов та елементи пасивної безпеки, – розповідає Ігор. – Усі рідні навісні деталі ми зняли. MR2 вироб­ляють як кабріолет, зробити з неї купе не вийшло. Тому з оригіналом не збігається фактично тільки дах. Він стилізований під Ferrari F50. Наближення цієї «Тойоти» до оригіналу Ferrari F360 Modena – близько 95 %».

Через півтора року, в лютому 2010‑го роботу нарешті закінчили. Під час перших поїздок дотягувалися маленькі недоліки. «Ми перевернули величезні обсяги інформації, – каже Ігор. – Якби я на початку роботи знав, з чим доведеться стикнутися, мав би уявлення про об’єми роботи, ніколи б не взявся. Звісно, крім роботи, на це витрачено дуже багато фінансів. Але в результаті ця машина є втричі дешев­шою, ніж оригінальна «Феррарі», а ще є ідеально пристосованою для українських доріг, заправок та сервісу. Зараз автомобіль уже проїхав 3 тис. км нашими дорогами. І наразі жодних проблем не виникло».

Аби їздити по Україні, автомобіль пройшов сертифікацію у київському Державному автотранспортному науково‑дослідному проектному інституті. Ця установа сертифікує авто всіх виробників, які приходять в Україну. Ігор подав креслення усіх вузлів, усі фотографії роботи, опис роботи, і спеціальна комісія розглядала ці документи та винесла рішення про допуск до перереєстрації в ДАІ та до користування на дорогах загального призначення.

Нині власник репліки дякує усім, хто допомагав йому у здійсненні мрії. «Це робилося не для «понтів», – каже Ігор Бородакевич. – Якщо хтось так думає, хай проїдеться у такій машині і спробує ці неповторні відчуття».


Технічні нюанси

Під час півторарічної роботи автомобіль зазнав багато змін. Ось тільки деякі з них.

Зробили капітальний ремонт двигуна. Більшість деталей двигуна прийшлось поміняти на такі з більшим запасом міцності, що робились на заводах США та Європи. Встановили механічний нагнітач повітря з приводом від колінвала, це легкий да доступний спосіб підняти потужність двигуна на 50‑80 %. Також зменшили вагу деталей, які крутять колінвал. До прикладу, стандартний маховик зчеплення важить 9 кг, замість нього поставили тюнінговий, вагою 3 кг. Встановили паливні форсунки більшої пропускної здатності. Аби все це добре працювало, додали блок-комп’ютер, який регулює процеси вприску палива та запалювання в залежності від тиску нагнітача повітря. Стандартна підвіска замінена на більш жорстку спортивну, гумові гальмівні шланги замінені на армовані стальні. Встановлені великі потужні спортивні гальма. Усі емблеми, колісні диски, фари є оригінальними деталями. Про вартість їх Ігор навіть не хоче згадувати, та каже, що воно того варте.