За минулий рік прибутки галузі туризму впали по всьому світу, а замість закордону українці поїхали досліджувати найближчі області. Але справжні мандрівники не злякалися труднощів і невідомості.
«Репортер» поспілкувався з франківцями, які відвідали далекі країни, незважаючи на пандемію.
Еквадорська погода
Зійти на найвищі вулкани Еквадору вирішили сміливі дівчата зі Львова. Серед них – троє франківчанок: Галина Стрипа, Юлія Стрипа і Марічка Задорожна. Вони підтримали ідею двох досвідчених альпіністок відправитись у Першу українську жіночу експедицію. Загалом до Південної Америки полетіли восьмеро жінок, більшість – пластунки. Мета – надихнути інших дівчат на відважні вчинки.
Спочатку планували піднятися на гору Аконкагуа, розташовану в Аргентині. Але країна не відкрила кордони. Тому, через карантин, довелося корегувати маршрут.
«Потім планували зійти на найвищий вулкан світу Охос-дель-Саладо, розташований у Чилі. Коли купували квитки, стало зрозуміло, що й туди не впускають. Тож зупинились на Еквадорі, – говорить Галина Стрипа. – Через карантин ми не могли добиратися через Європу й летіли з двома пересадками – у Стамбулі й Панамі. Потім через погодні умови наш рейс перенесли на два дні. Тому експедиція скоротилася і це вплинуло на акліматизацію».
Експедиція тривала трохи більше трьох тижнів. У програмі були дві акліматизаційні вершини – Руку Пічинча (майже 4696 м над рівнем моря) і Фуя Фуя (4279 м), і три найвищі вулкани Еквадору: Каямбе (5790), Котопаксі (5897) та Чимборасо (6268 м). Перед тим дівчата ще пройшли альпшколу, яку організували місцеві інструктори.
«Звичайно, було важко. Особливо перший вихід – акліматизація, звикання до висоти, – розповідає Галина. – Найбільше було труднощів з погодою, яка в Еквадорі дуже мінлива. На Котопаксі піднялися успішно, хоч погода була погана. На Каямбе та Чимборасо зійти не вдалося. Зіграв людський фактор, а ще ми потрапили в електричний шторм, снігопад. Потім в останні дні ми спробували ще раз, але знову невдало: завадили сильний вітер і сніголавинна небезпека».
Читайте: Навіщо людям гори, та як у Франківську стати справжнім альпіністом (ФОТО)
За її словами, в Еквадорі жорстко дотримуються карантину: у масках ходять на вулиці й у приміщеннях, навіть у гірських притулках. Після 22:00 – комендантська година. А туристів через карантин дуже мало, тож українкам місцеві раділи.
«В Еквадорі дуже цікаво, всі привітні, – каже Галина Стрипа. – Ми помітили, що еквадорці дуже люблять свою країну, можуть багато розповісти про неї. Ми гуляли по Кіто з гідом, а відвідати інші міста з екскурсією не вдалося – був дуже щільний графік. Але країною поїздили, бо наші вершини були в різних її кутках».
Дівчата створили фандрейзингову кампанію, тож з фінансами на поїздку допомогли меценати, друзі та небайдужі. А також залучили багато українських брендів, які допомогли із спорядженням та їжею. За словами Галини, у середньому поїздка обійшлася в 4000-4500 доларів, і то без спорядження. Найбільше пішло на авіаквитки, альпшколу. Але були й непередбачувані витрати.
«За кілька днів до вильоту Туреччина змінила правила перетину кордону, тому терміново довелося робити ПЛР-тест, – говорить Галина. – Також всі гори в Еквадорі розташовані в національних парках, тож треба платити за дозвіл на сходження. Хоч там питання не так фінансове, як бюрократичне: треба писати офіційного листа на пошту нацпарку, яке можуть розглядати кілька днів. Тоді видають дозвіл, який дійсний лише на одну спробу сходження».
Стамбул носить маски і смакує колоритом – репортаж з берегів Босфору (ФОТО)
Єгипет без поспіху
Мандрівник Богдан Скасків родом з Франківська. Кілька минулих років зимував у Південній Америці. Цьогоріч їздив на яхтинг у Туреччину, а також провів більше місяця у Єгипті, працюючи дистанційно. З кількома друзями мешкав у Дахабі, на узбережжі Акабської затоки Червоного моря.
«Єгипет – це більше Близький Схід, ніж Африка. А я люблю Близький Схід, багато разів там бував, – розповідає Богдан. – Наприклад, там молитва п’ять разів на день. Ми жили в нетуристичному районі, тож чули муедзинів з 4-5 ранку. Спочатку прокидаєшся, а через три дні звикаєш».
Мандрівнику вдалося відвідати старовинний монастир Святої Катерини, галасливий Каїр з його пірамідами, зійти на гори Синай і Святої Катерини, займатися дайвінгом неподалік Дахабу.
Читайте: Мечеті, пустелі, фараони. Як подивитися Єгипет по-іншому (ФОТО)
«Мені було цікаво поспілкуватися з бедуїнами, бо Синайський півострів поділений між різними племенами, – розповідає Богдан. – З ними можна зустрітися біля монастиря Святої Катерини. Там є кемпи, де нагодують і напоять чаєм. Коли люди їздять пакетним туром, вони максимум вибираються на екскурсії, а там хочуть втиснути все в один день. Але все це цікаво робити без поспіху – насолодитися плаванням чи прогулянкою по каньйону».
Туди друзі летіли чартером, а назад поверталися регулярним авіарейсом. За словами Богдана, чартером дешевше, але якщо купувати квитки за кілька днів до вильоту. Двокімнатну квартиру вдалося зняти за 400 доларів на місяць. Загалом, Єгипет – недорога країна, хоч бюджет залежить від запитів.
«Працювати в Єгипті досить комфортно. Мене лякало, що тут гірше з інтернетом, бо деякі мої друзі скаржаться на швидкість. Але це залежить від специфіки роботи, мені було нормально, – каже Скасків. – Подорожувати теж безпечно. Звісно, всюди є винятки. У великих містах, як Каїр, краще вночі в деякі місця не ходити, але таке є всюди».
Від єгиптян у мандрівника залишилися приємні враження, хоч у туристичних місцях завжди є ті, хто хоче нажитися на туристах. А щодо карантину, то в Єгипті його не дуже дотримуються.
«У Дахабі казали, що маски тут носять лише під водою, – посміхається Богдан. – Вона потрібна хіба, коли сідаєш у міжміський автобус. У Каїрі дехто носить маски, хоч там це теж не дуже популярно. Маску точно треба одягнути при вході в музеї, публічні простори».
Богдан Скасків і далі не сидітиме на місці – через тиждень збирається в Танзанію.
Різдво у Мексиці
Мандрівниця й консультантка з самостійних подорожей, авторка блогу про мандри, Ганна Бурлака відвідала 67 країн світу. Цього року з чоловіком вперше поїхали у Мексику.
«Більшість доступних та бюджетних країн все ще закрита. Додаткова складність ще в тому, що інформація може змінюватися щотижня, – говорить Ганна. – Наприклад, ми купили квитки в Мексику, а за три дні до нашого прильоту штат Мехіко потрапив у «червону зону». Закрили всі музеї та другі по висоті піраміди у світі – Теотіуакан. Заклади почали працювати з 11:00 до 18:00 й лише на виніс».
За словами мандрівниці, у Мексиці карантинні обмеження залежать від того, в якій зоні штат. У «зеленій» все працює, лише треба носити маски у громадських місцях. А в «червоній» закривають культурні й розважальні заклади, магазини не першої необхідності, але громадський транспорт працює. Зате маску всі носять навіть на вулиці. Також всюди є санітайзери.
Летіти довелося з пересадкою в Амстердамі. Ціни не зросли, просто відпали зручні варіанти.
«Колись ми могли вилітати з ЄС. Наприклад, з Польщі чи з Іспанії час від часу бували акції в Мексику за 300-400 євро у два боки. З України таких цін практично не було і немає зараз, – розповідає Ганна Бурлака. – Квитки на літак купили за 5-6 тижнів до вильоту. Я знайшла найнижчу ціну на ті дати, коли могли взяти відпустку. Ми захопили обидва Різдва та Новий рік – усі свята провели в Мексиці».
Читайте: Світ побачити й від холоду втекти. Куди вирушають франківці, аби зігрітися взимку (ФОТО)
Загалом поїздка тривала два тижні. Подружжя відвідало п’ять штатів, найбільше запам’яталися древнє місто майя Чичен-Іца, Мехіко, водоспади Ель-Чифлон.
«Ми відвідали й колоритні містечка, і каньйони, водоспади, піраміди та древні міста майя, купалися в Карибському морі та пірнали в сенотах, – згадує Ганна Бурлака. – Найбільше вразили люди – завжди привітні, усміхнені та раді допомогти. Ми з чоловіком трохи говоримо іспанською, і нам завжди допомагали, залишали свої справи, щоб провести чи показати те, що ми шукаємо, розпитували, хто ми й звідки. Люди в Мексиці часто вітаються на вулиці просто з ввічливості».
Під час пандемії Ганна з чоловіком ще встигли поїхати на Балкани власним авто. За три тижні відвідали Хорватію, Чорногорію, Албанію, Північну Македонію та Сербію. А також, як завжди, активно подорожували Україною. За словами мандрівниці, жаль, що під час пандемії практично зникла свобода вільного пересування.
«Уже не можна чкурнути кудись на вихідні, щоб подивитися щось цікаве, відвідати музичний фестиваль, розвіятися, здійснити давню мрію, – говорить Ганна Бурлака. – Подорожі за кордон це також своєрідний індикатор розвитку – що ти зміг сам, заробив кошти, запланував бюджет, час, продумав маршрут, вивчив нові слова іншої мови. Подорожі як по Україні, так і за кордон – це величезне джерело практичних знань. Ось без частини цього джерела було важко».
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.