Багато хто з мешканців Донбасу влітку 2014-го тікав від проблем «на місяць-два». Сподівалися, що відвезуть дітей і перечекають, поки все закінчиться. Так зробила і Світлана з чоловіком, коли Луганськ зайняли бойовики. Але вже скоро вони зрозуміли, що вертатись вже нема куди, тож вирішили почати нове життя у Франківську.
«Ми переїхали до Франківська, бо про це мріяв мій тато», — говорить Олеся Архіпова, уродженка міста Макіївка, що на Донеччині. Її батько, 58-річний боєць-доброволець Василь Архіпов, загинув у бою з терористами 23 травня 2014 року біля села Карлівка.
Для перфомансу жінки спеціально обрали маленьку залу, адже за їхнім задумом театральна частина плавно переходить у дискусію з глядачами.
“Мій меседж такий: визнайте свою вину і відповідність за цю поразку. Подивіться у дзеркало і скажіть самому собі – я причетний до того, що сталося на Сході. Я не хочу чути у своєму рідному Львові російську мову частіше, ніж українську. Україна не є однаковою”, – додав Дроздов.
Мешканець Краматорська викрав сумку у франківчанки. У ній були паспорт та ключі від авто. Після цього злочинець викрав машину потерпілої, яка була припаркована у дворі та вчинив на ній
Перший у місті тренувальний майданчик для екстремалі взялися облаштовувати переселенці зі сходу та місцеві волонтери за кошти з британського гранту
Ще 14 внутрішньо переміщених осіб вже започаткували власну справу на Франківщині
Ще два роки тому вони мали власне господарство, регулярну пенсію та здорову родину. Тепер – домівка залишилася за сотні кілометрів, а постійні стреси висмоктують сили і здоров’я. А все тому, що – патріоти.
У той же час в разі прописки переселенцям перестануть надавати грошову підтримку від держави, а більшості вона необхідна
“Якщо жінки хотіли зробити обереги для своїх дітей або ж завагітніти – то використовували насіння соняшника, який є символом затишку, – каже майстриня Людиила Ільницька. – Пшеницею оздоблювали тоді, коли хотіли духовного і фізичного багатства”.
ГО “Фундація прав людини” організовує тренінги у західних регіонах Україні. На них переселенців з обмеженими можливостями навчають, як взаємодіяти з владою і відстоювати свої права та інтереси
Діти працюватимуть у групах — двох молодших (6-8 років) і двох старших (9-14 років). Загалом, для перших занять наберуть 36 дітей.
Він – шахтар із Донецька, вона – соцпрацівник з Коломийщини. Ще юними їх поєднала доля у Криму. Дівчина попрямувала за коханим і на Донбасі прожили 40 щасливих років. Але у їхній дім прийшла війна.
“Нам зараз морально важко. Бо ми як люди-невидимки, всім байдуже на наші проблеми”, – каже Лариса Пантелюк, керівник ГО “Всеукраїнське об’єднання “Українці Донбасу і Криму”.
У друкованих ЗМІ згадка про людей, що залишилися на Сході країни, наближається до 0%. Зазвичай повідомлення є нейтральними або ж позбавленими ознак конфліктності.