12 серпня вона приїхала в Івано-Франківськ, аби разом із письменником Юрієм Андруховичем зустрітись із громадськістю.

12 серпня – спільна зустріч із громадськістю Ребеки Хармс та письменника Юрія Андруховича

Пропонуємо нову публікацію “Перед замахом” франківського письменника Юрія Андруховича на порталі Збруч.

Для цих людей не існує війни, усе в них по-старому.

Пропонуємо нову публікацію “Перед замахом” франківського письменника Юрія Андруховича

Навіщо задобрювати? Навіщо створювати в Путіна, а головне – в усіх росіян, ілюзію, що Путін таки переміг? Та й чи таку вже ілюзію?

Трохи згодом до мене дійшло: отак чергуючи на екрані Михалкова з Примаковим, російське телебачення досягало свого неминучого фізіологічного ефекту – я втягувався і звикав. На другу добу мені що без одного, що без другого вже робилось якось порожньо й незатишно. У мене прорізувався умовний рефлекс.

Засуджуючи вторгнення й агресію на Донбасі, ці люди не хочуть бачити у ній прояв довготривалого історичного катаклізму (Україна пориває з Імперією), а лише трагічне непорозуміння всередині єдино-спільної культури, спричинене прагненням Путіна втримати і зміцнити владу.

Письменник Юрій Андрухович заявляє про високу ймовірність розпаду російської держави.

З Тернополя – міста, до якого я ставлюся по-сусідському, тобто цілком небайдуже – пишуть, що тамтешні музиканти переклали українською пісню Газманова «Господа офицеры» й тепер щовечора не без успіху виконують її в ресторані «Оскар».

Письменник представив збірку франківцям 10 грудня минулого року, а нині подорожує із туром українськими містами.

Цього разу привід так собі – 3 січня на Юрія Андруховича раптом «наїхав» Правий сектор. Чому саме зараз, залишається таємницею. Зробили це через офіційне звернення на не менш офіційному сайті. Назва того опусу просто класична – «За національну відповідальність інтелігенції!».

Книгою року ВВС – 2014 став роман Софії Андрухович “Фелікс Австрія”.

Цього разу «Репортер» відзначає одного з найвідоміших українських письменників, франківця Юрія Андруховича. За те, що завжди добре робить те, що вміє, і, незважаючи на давно зароблену можливість спокійно та комфортно жити у затишній Європі, ніколи не лишається осторонь найважливіших подій в Україні.

Безумовно всюди я намагався втулити якийсь політичний натяк, або шпильку, або прямий наїзд на тодішню владу і передусім на тодішнього президента Януковича.