У понеділок, 14 жовтня, в селі Дубівцях Галицького району відбувся сьомий традиційний забіг на одну морську милю – 1852 метри. Приурочили подію до Дня захисника України та Свята Покрови.
Однак участь в забігу взяли не лише діти. До Дубівців приїхали спортсмени світового класу – Христина Юдкіна (спортивна ходьба) та марафонець Ігор Гелетій, пише “Репортер”.
«Захід проводиться для населення нашого та сусідніх сіл, – розповідає головний організатор забігу, майстер спорту Олег Озарко. – Цей забіг – більше для дітей. Цьогоріч ми започаткували дистанцію для дошкільнят, вони пробіжать 50 метрів».
Серед усіх вирізняється одна група бігунів – вони просто значно старші за інших. Зізнаються, що для них «забіг на морську милю» – це чудовий привід ще раз зібратися компанією, адже спільнота бігунів Прикарпаття не така вже й велика.
Найстарший учасник забігу – Василь Кричун. «Це жива легенда», – кажуть його друзі.
«Я почав займатися бігом в 61 рік, як пішов на пенсію. Зараз мені 73. Почуваюся, як в анекдоті, після кожного фінішу все краще і краще», – каже він.
Пан Василь стверджує, що бігає всі дистанції – від 60 метрів до 60 кілометрів. Навіть рахує свої змагання, сьогодні – 416-те. Хвалиться, що не так давно його запрошували на телепередачу під назвою «Всі до аптеки, а я з дискотеки», в якій зібрали сім пенсіонерів, що багато рухаються.
«Нас зібрали сім людей і повезли в геронтологічний інститут, що займається довголіттям. Цілий день там випробовували. Мені кажуть, не дихайте, але якщо не можете – одразу відпускайте. Я не дихав 2,5 хвилини. Пройшло півтори, я показую медсестрі палець вгору, що все добре, ледь не засміявся. Вона такого ще не бачила. На другий день оголосили що мені фізіологічно не 73 а 53 роки. Навіть довідку дали. Дружині моїй 63, я їй кажу, бачиш, ми поженилися, була ти молодша на 10 років, а тепер я».
Ігорю Костюку 65. Цьогоріч у березні на марафоні в Торуні (Польща) він став чемпіоном світу у своїй віковій категорії. Про себе розповідає неохоче, більше хвалиться успіхами дітей – син режисер, донька на лижах бігає.
«Маю золотих онуків, вони мені кажуть: дідусю, нащо тобі бігати, ти ж вже марафонець! – сміється він. – Я останні тижні на гриби бігаю. Їх небагато, десь один на кілометр точно є. То я жартую, що 42 за раз повинен назбирати, бо така дистанція марафону».
Ще один учасник забігу – Василь Бордуляк, йому 58. Розповідає, що якось занадто перевантажив себе спортом, відчув легке запаморочення.
«Пішов у лікарню, а мені кажуть, що, виявляється, вони вже років 10 пишуть мені з’явитися на обстеження. Я собі раніше й не думав про лікарні, бігаю, все нормально. Обстежили мене якраз напередодні змагань. Терапевт каже: забудьте за свої біга. А я пішов на змагання і забув про терапевта».
Компанія знову дружно сміється.
Жодного спеціального харчування вони не вживають. «Чим простіша їжа – тим краще. Вівсяна кашка і солодкий чай. Організм глюкозу отримав – і добре», – діляться чоловіки.
Милю вони пробігли десь за вісім хвилин. Цікаво спостерігати, як юнаки намагалися обігнати «старих» на фініші та одразу падали на газон відпочивати. А ці «діди» одразу після забігу весело обговорювали змагання.
Головне – регулярні тренування, тоді біг буде лише в кайф.
Наступний раз вони домовилися зустрітися 27 жовтня на забігу «Коломийська десятка».
Автор: Тетяна Скоропляс
