Хоч вишиванки – не першочергове, що треба на фронті, але це важливо, бо є великим і теплим привітом з дому. Це грітиме душу воїнів і буде підтримувати їхній моральний дух. У цьому переконана Світлана Варцаб’юк з села Прокурава, що на Косівщині. Вона з Любою Савчук і зорганізувала 11 вишиванок кольору хакі з узорами-оберегами, пише Репортер.
Світлана Варцаб’юк розказує, що косівські волонтери готувалися у чергову поїздку на схід, аби відвідати усіх земляків, які нині воюють у різних бригадах по всій лінії фронту. Так роблять ще з 2014 року. Тож жінка вирішила також долучитися й передати чогось домашнього та смачненького, а до того ще й вишиванки. Каже, тим більше наближався День незалежності.
У мене виникла ідея придбати й передати дві-три вишиванки, – розповідає жінка. – Пішла до нашої майстрині, може, у неї є на продаж готові. Та сказала, що є, але святкові й туди на схід не годяться. Пообіцяла щось придумати, підібрати тканину та узори.
Читайте також: Туди допомога, а звідти – люди. Як франківець Тарас Стрілецький рятує від війни (ФОТО)
В результаті Люба Савчук зорганізувала 11 вишиванок. Усі кольору хакі, з натуральної тканини, аби хлопцям було у них зручно й не парко.
За словами пані Світлани, усі вишиванки на місці, хлопці у них вже вбиралися й надсилали вдячні фотозвіти. Усе передала відома косівська волонтерка Ольга Герасим’юк.
Хто ці хлопці – я не знаю і коли задумала це, то не мала нікого конкретного на увазі, – усміхається жінка. – Знаю, що точно зігріває душу чийогось сина, чоловіка, тата. І це дуже приємно.
Також у своїй домівці пані Світлана організовує волонтерський кулінарний цех. Зібрала колег зі школи, бо працює вчителькою математики у місцевій школі, кілька сусідок, аби пекти для хлопців смаколики. Каже, має вдома велику піч, яка вміщає багато випічки.
Читайте: Скромні герої другої лінії. Історії бійців коломийської «десятки»
То ми так збиралися перед Іваном, – розказує Світлана Варцаб’юк. – У нас на фронті служить Іван Лесюк – заступник голови ОТГ і довго у нас був сільським головою. То собі подумали, що то перед святом для наших Іванів я б щось приготувала. Думаю, я тут комусь з сусідських дівчат скажу, може допоможуть. А так, то нас зібралося досить багато, що ми ледь не половину буса завантажили різними смаколиками.
Жічнки пекли медівники й печиво «Амонячки». Усе це може довше стояти й не псуватися.
Також нашим хлопцям обов’язково накрутили голубці з квашеної капусти, залили смальцем зі шкварками, – говорить пані Світлана. – Усе доїхало. Повезло, що тоді була прохолодна погода. Хлопці посмакували. Усі були задоволені. Але за медівники казали, такі смачні, що тут їхні жінки за рецептом дзвонили. Мовляв, чоловіки дзвонили й казали, що такий був смачний медівник, аби передали ще.
А то все, додає Світлана Варцаб’юк, зготоване у печі й тому ще смачніше. Також, каже, усе робилося з гарним настроєм і вірою у перемогу.
З Прокурави нині на фронті шестеро чоловіків. Їх підтримують односельці. От, зібрали селом на машину за три дні для підрозділу, де служить один із прокуравців. Також зібрали на два тепловізори. І постійно передають щось добре та смачне.
Крім того, у школі де працює пані Світлана, коли не було навчання, то збиралися учні та вчителі, аби плести сітки. Усе також передавали волонтерам, а ті далі – хлопцям. Бо ж треба перемогу та щоб живими вернулись.
Авторка: Світлана Лелик
Фото: Ольги Герасим’юк
Comments are closed.