За тиждень-два у Калуші готуються до збирання врожаю кавунів. Фермери з Куп’янська, що на Харківщині, Інна та Ігор Федосієнки вирощують на Прикарпатті чотири сорти смачних кавунів, один із них – жовтий. А ще – помідори, білий баклажан, дуже гострий перець і жовтий кабачок, пише Репортер.
Покинули все, що було
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Федосієнки зрозуміли, що в окупації залишатися небезпечно. Адже рано чи пізно росіяни прийдуть до кожного бізнесмена.
Уже два покоління родини Федосієнків займається овочівництвом. Їхнє фермерське підприємство «Овочі Слобожанщини» забезпечувало продукцією всю Харківщину.
Жінки родини – Інна, її мама та сестра – виїхали з окупації на тиждень раніше за своїх чоловіків, бо тих не випускали. Втім, вони знайшли можливість виїхати польовими дорогами.
Ми покинули все, що в нас було, бо розуміли, що там залишатися – або смерть, або підвал у кращому випадку, – говорить Інна. – І якщо ти там залишаєшся, у тебе немає можливості не співпрацювати з ними. Тобто по факту, якщо ти там залишився і працюєш, це вже дорівнює співпраці, бо ти ніби підтримуєш економіку окупованого регіону. А так не має бути і це була наша однозначна позиція. Ми родина повністю проукраїнська.
Місяць Федосієнки жили у Тернополі у друзів. Потім жінки виїхали у Велику Британію, де пробули пів року.
За словами фермерки, той період був дуже важкий морально, за кордоном залишатися не хотіла. Інна тоді була вагітна, народжувати приїхала в Україну – у Бровари, на Київщину. Там її чоловік з батьком пробували продовжувати фермерську справу. Через знайомого знайшли 2 га землі й вирощували кавуни.
Цивілізація близько
На Прикарпаття Федосієнки приїхали у березні минулого року. Перед тим, кажуть, каталися західним регіоном у пошуках землі.
Ми побачили цю земельну ділянку і нам сподобалось, – розказують фермери. – Дізнались чия вона, домовились про суборенду і так осіли на Калущині.
Також кажуть, тут близько цивілізація. Бо з Куп’янська навпростець до Харкова – 120 км, а якщо загальними трасами – 160. Дороги дуже погані, ходову доводилося міняти тричі на рік.
А тут можемо продавати безпосередньо з поля, – каже Ігор Федосієнко. – Минулого року мали точку на трасі. Домовилися з одним підприємцем. І дуже гарна була реалізація. Про нас дізналося ще більше людей, бо тут така прохідна траса з Калуша на Івано-Франківськ.
Цього року також планують відкрити, але вже дві точки – одну на Калуському та Франківському напрямку, іншу – на Бурштинському.
Фермери мають в суборенді 35 га землі. Кажуть, сподобалося, що тут низина, близько до води й потенційно овочі мали б рости, бо вони потребують багато вологи. Але вологи виявилося аж занадто.
Цього року у червні через сильні зливи їхнє поле затопило і багато рослин пропало.
Якщо ми мали на початках десь 45 000 розсади кавуна, то зараз я так плюс-мінус підрахував – 10 000 ми втратили через ці зливи, – говорить Ігор Федосієнко.
На Прикарпатті стикнулися ще з однією проблемою – слимаками. На Слобожанщині, кажуть, таких нема.
У вашому регіоні специфіка така, що тільки розсадою висаджувати, – розповідає Інна Федосієнко. – У нас можна зразу насінину в поле й далі воно собі росте без нічого, без плівки, навіть були роки, що можна й без поливу. А тут – тільки розсадою можна виростити кавун.
Потрібно дуже багато ручної роботи – висадити, прополоти, просапати. До речі, нині у них працюють четверо людей з Куп’янська. А потрібно десь 10, бо рук бракує.
Але дуже хочеться додому…
Федосієнки розповідають, що після деокупації з Куп’янська перевезли тільки необхідний мінімум техніки і того, що необхідно. Адже перевезти все – дуже дорого.
1200 км в один бік – 50 000 гривень, – пояснює Інна. – А ми все робили самотужки. Не користувались ніякими програмами для релокації, оскільки просто про них не знали. А потім, коли дізнались, уже якби такої допомоги від цих організацій і не було.
Втім, у Куп’янську Федосієнки також намагаються працювати, засівати поля, які доступні та безпечні. До вторгнення підприємство «Овочі Слобожанщини» мало близько 100 га землі.
50% земель нині взагалі недоступні, бо вони за 50 метрів до червоної зони, – розповідає Інна. – Наші поля під річкою Оскіл, бо потрібна вода для поливу, то за рікою вже червона окупована зона. Ми навіть не можемо туди поїхати та зафіксувати, що земля не обробляється, що маємо збитки. Зараз ми поки на межі виживання, бо маємо борги перед банками, які нам ніхто не простить. Поки що працюємо на борги.
Хочеться додому, – зітхає Інна. – Адже там набагато легше вирощувати овочі, але я зараз розумію, що ми, мабуть, вже ніколи туди не повернемося, аби жити. Куп’янськ розбитий, з двома малими дітьми там робити нічого. Хоч працювати ми б там дуже хотіли. Якщо це все закінчиться, десь під Харковом шукати якесь житло, а туди їздити працювати. Ми все ж таки плануємо повертатися додому. Додому дуже хочеться…
Федосієнки знають секрети
Минулого року фермери засадили лише 15 га орендованої землі, бо не встигали, а цьогоріч уже всі 35 га. Більша частина засаджена насіннєвою картоплею – сорт «Арізона» і «Рів’єра». Сертифіковане насіння з Голландії, запевняють фермери.
Далі 10 га – кавунами. За їхніми словами, земля у Калуші підходить для вирощування баштанних. Єдине, що треба знати певні лайфхаки й секрети. Федосієнки їх знають.
У нас є чотири сорти кавунів, – розповідає Ігор Федосієнко. – Перший – це основний, фірмовий. Він секретний, ми його не розголошуємо. Виростає помірно великим – десь 5-7 кг. Він рожевий в середині, дуже смачний, запашний. Розрізаєш його і він пахне на всю хату.
А тут сорт «Бомбейро», – показує Ігор. – Він ранньостиглий, але через погодні умови, вийде по строках тоді, коли й основна маса нашого кавуна. У нього плід більший – 8-12 кг.
І є ще пізній кавун. Його фермери отримали від ЄС – як гуманітарну допомогу. Засіяли трохи більше гектару. Цей теж доволі великий, минулого року був 13,5 кг.
Навіть не думав, що тут такий може вирости. Ну, він пізній, уже у вересні був, але такий, потужний. Дуже великий, – каже Ігор.
Ще є жовтий кавун, цей подовгастий, жовтий і зовні, і в середині. Плід росте від трьох до 5 кг. Дуже схожий на диню, але смак і запах – кавуна. Його є приблизно 65 соток. Планують зібрати 3-4 тонни.
Федосієнки садили й дині, але кажуть, що для її вирощування клімат на Прикарпатті занадто вологий. Посадили минулого року кілька рядочків, аби спробувати. Цьогоріч теж – лише на пробу.
Загалом цього року планують зібрати не менше 200 тонн кавуна, а якщо все буде добре, то й 350-400.
Ще важко спрогнозувати, бо минулого року було так, що наче він лежить, наче урожай середній, потім була сильна спека і він дав другу ягоду, – розповідає Ігор Федосієнко. – Ми приходимо в поле, а його більше й більше. Ми його збираємо і збираємо. Було приємно й неочікувано. Тому я дуже сподіваюся, що цього року також друга ягода піде.
Вже питають за калуський кавун
Відколи на Прикарпатті, фермери мають співпрацю з мережевими супермаркетами, продають кавуни у «Близенько», «Сім 23» тощо. Ще до вторгнення працювали з АТБ.
Ми орієнтовані на супермаркети, оскільки вони беруть об’єм, – пояснює Інна. – Звичайно, ми можемо продавати кінцевому споживачу й на полі, алде тоді не встигнемо реалізувати такий об’єм. Ми відкриті для співпраці з будь-яким супермаркетом, навіть якщо він маленький і купує небагато.
Каже, що вже дзвонять з магазинів із навколишніх сіл – Вістова, Студінка, Бабин Зарічний.
Це були магазини, які ніколи кавуном не торгували, – розповідає фермерка. – Минулого року я сама об’їздила магазини, знайомилась. Людям ще дуже страшно було ставити кавун на вітрину. Оскільки в них, в принципі, немає овочів. Я вмовляла, переконувала, що точно піде, точно смачний і буде черга.
Нині, за словами Інни, кавунами торгують магазин у Підгірках «Корона». До речі, власник магазину також з Куп’янського району, але він давно переїхав жити в Калуш. А ще – «Старий дуб», «Орхідея», «Лаванда» і, каже, зелений магазин біля «Укрнафти».
Ми возили кавун на оптову базу у Франківськ. Спершу возили капусту, а потім, як вони дізналися, що у нас є й кавун, то кажуть: «Вези, бо вже питають за калуський кавун», – посміхається Ігор Федосієнко. – Ця база поставляє кавун на Буковель, тобто наш кавун їли в «Редісоні».
А ще минулого року Федосієнки поставили причіп з кавунами біля свого будинку, а поруч – слоїк. Зробили дірку в кришці та написали на ній – «Самообслуговування». Інна видрукувала QR-код на картку ПриватБанку.
Цього року те саме зробимо, – говорить фермерка. – Треба людей привчати, як в Європі. Знаєте, квіти ростуть – сам зірвав, сам заплатив і пішов. Минулого року я ще намагалась виходити, якщо бачила, що машина зупинилась, аби познайомитися, поспілкуватися з людьми.
Якою буде ціна на їхній кавун, кажуть, спрогнозувати складно. Зараз кілограм кавуна від 18 до 25 грн. Але ціна може помінятись. Усе залежить від погоди.
Одеська та Миколаївська області – у них дуже жарко і кавун згорів, тобто це вже менше кавуна на ринку України, тож ціна може піти вгору, – пояснюють фермери. – А може бути таке, що ми вийдемо на ринок одночасно з центральною частиною й ціна впаде.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.