Два роки тому 15-річний школяр Віталій Данило заснував у рідному селі Жуків Обертинської громади колектив, який назвав «Жуківські бабусі». У колективі є шість учасниць. Наймолодшій учасниці 70 років, а найстаршій – 87.
З бабусями Віталій їздить на різні виступи і вони вже мають перші нагороди, пише Репортер.
Любов до народної пісні та до традицій йому змалку привила прабабуся Ганна. П’ять років тому її не стало.
Прабабуся і її сестра Марія вчили мене народних пісень, – розказує Віталій. – Щодня по одній пісні. Я всі знаю. Якось у мережі побачив відео з колективом «Бовсунівські бабусі». Це Житомирська область, але вони співали так, як колись моя прабабуся та її сестра. І вони мене надихнули на ідею створити колектив «Жуківські бабусі».
Саме у пам’ять про неї Віталій Данило створив музей старожитностей, а при ньому і колектив, який часто там збирається. От, зараз будуть записувати колядки й щедрівки до Різдва. Віталій усе буде записувати та розповсюджувати.
Я є керівник, продюсер, режисер, відеооператор, а їхня робота – співати, – посміхається Віталій.
«Жуківські бабусі» виступали у сільському клубі, в Обертині в Народному домі. Мають перше місце на конкурсі «Україна єднає світ» у Києві. Відправляли на конкурс своє відео.
За словами Віталія, «Жуківським бабусям» репетиції не потрібні. Адже кожна десятки років відспівала у різних колективах у селі, у хорі. Усі пісні добре знають і вибирають, що співатимуть, уже перед виступом.
Єдине – готувалися, коли їхали в Обертин, бо я дав нову жартівливу пісню, – пригадує Віталій. – Спершу показав тітці, бо я до неї завжди прислухаюся. Їй дуже сподобалося, бо там такі слова гарні:
Про джерело у нас розмови линули,
що ми на старості в артисти ринули.
А ми ні на кого не зважаємо,
все танцюємо і співаємо.
Ми не ахаємо і не охаємо,
як соловейочки в садочку тьохкаємо.
Щоб старість нас не чіплялася,
щоб легко нам співалося.
Віталій веде соцмережі, має ютуб-канал, де публікує усі виступи. Розказує, що з самого початку був певний негатив. Люди писали різні образливі коментарі, мовляв, «артисти погорілого театру», «які пісні, як війна в Україні?».
Читайте також: Юний директор музею. Віталій Данило береже історію рідного села й керує «Жуківськими бабусями» (ФОТО, ВІДЕО)
Я колись це брав дуже близько до душі і чуть не плакав, – ділиться Віталій Данило. – Я ж стараюсь для людей, відроджую традиції, а тут таке пишуть. Але між тими людьми було багато, які це підтримували. І я продовжив. І тепер не зважаю на негатив.
Хлопець пояснює, що своєю роботою вони відроджують старовинну пісню, традиції села й роблять усе, аби про нього дізналися.
От, як багато речей вивезли окупанти з музеїв в окупованих територіях і поклали у свої? І кажуть, що це російське, – говорить Віталій Данило. – Що наша пісня, то російська. Як це може бути? Тому ми це маємо берегти й відстоювати. Ми також таким чином помагаємо. А ще ми ходили з друзями колядувати й щедрувати. Зібрані гроші задонатили для чоловіків з нашого села, які воюють.
Авторка: Світлана Лелик
