Піротехніки Прикарпаття допомагають розміновувати звільнені від російських загарбників українські міста та містечка. Робота небезпечна, але без неї ніяк, пише Репортер.
Небезпека і шок
Піротехнічний підрозділ аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області брав участь у розмінування Київщини з квітня. Тепер туди ж на ротацію поїхав інший підрозділ.
Про досвід першої поїздки розповідає начальник групи, підполковник служби цивільного захисту Олександр Куштапін. Його група з п’яти рятувальників працювала майже до кінця травня у Бородянській та Поліській тергромадах.
Піротехніки виконували роботи з гуманітарного розмінування. Воно особливе тим, що стосується не лише знешкодження вибухонебезпечних предметів, а й відновлення інфраструктури, налагодження та створення нормальних умов для життя місцевого населення.
Ми бачили наслідки російської агресії – будинки мирних жителів, які знищували цілеспрямовано. Ми ліквідовували реактивні системи залпового вогню, інженерні боєприпаси, встановлені і в населених пунктах і за їх межами, розміновували мости, підходи, ліси, дороги. Там вистачає цього, – говорить Олександр Куштапін. – Як тільки ми приїхали, місцевих жителів там було мало. Не було ні світла, ні зв’язку, ні газу, ні води.
Його підрозділ з 2005 року обслуговує територію області, а з 2015 року працював на сході України.
Бляха, міни і футбол. Як франківські рятувальники працюють в Ірпені (ФОТО)
Піротехніки займаються пошуком, знешкодженням, знищенням вибухонебезпечних предметів часів минулих воєн, сучасних боєприпасів, крім тих, що використовуються в терористичних цілях.
У будинках на Київщині ліквідовували переважно наслідки обстрілів, особливо у Бородянці. Там, каже, було багато багатоповерхівок, підірваних авіаційними боєприпасами та реактивними системами залпового вогню. Найбільша їх концентрація була в центрі міста, де й людей було найбільше.
Наслідки – жахливі. Було багато постраждалих, людей під завалами, осколкових поранень. На це все важко дивитися. Важко, коли бачиш, як люди страждають, як повертаються, – згадує рятувальник. – Наприклад, було, що люди загубили пса. І знайшли – сльози, людина вискакує з машини попри дорогу, обіймається з тією собакою. Це шокує.
На Київщині підрозділ Олександра Куштапіна працював пліч-о-пліч з колегами з усієї країни. Оскільки, люди потроху таки поверталися до розтрощених будинків. Тому одним із завдань для піротехніків було обстежувати будинки на наявність вибухонебезпечних предметів.
Усі завдання треба було виконувати з дотриманням заходів безпеки і в найкоротший термін, – говорить Олександр. – Ми знаємо одне одного не один десяток років, у нас була спільна робота і спільна мета. На нас було покладено відповідальне завдання і підвести своїх колег, товаришів ти просто не маєш права. Дякувати Богу, підрозділ повернувся весь. Але є в структурі ДСНС і поранені під час розмінувань, і летальні випадки.
Вакарчук і міни
Коли ми прийшли на обід, до нас приїжджав Вакарчук. Він там волонтерить. Якось зайшов до нас, каже, хлопці, можна з вами сфоткатися? – розповідає Олександр Куштапін і показує фото з поїздки на своєму телефоні. Одне з них – зі Святославом Вакарчуком і місцевими колегами. – Це – пожежна частина. Без вікон, роздовбана. Там жили кадирівці. Поруч – розбите АТБ, яке пограбували, винесли все, що можна, випили весь алкоголь, решту спалили.
На одних знімках – викладені рятувальниками міни та снаряди, на інших – залишки ракетних реактивних боєприпасів, касетних бомб. Останні, каже, найнебезпечніші – їх знищували на місці.
Чергове фото – з купою металу – це те, що залишилося від двох автівок. Як пояснює Олександр Куштапін, вони одна за одною підірвалися при дорозі.
Тут одна машина підірвалася на протитанковій міні. А ця виїхала на допомогу, аби витягти її, та підірвалася теж. Попередньо вона на цьому місці була двічі і все було гаразд, а за третім разом вони підірвалися. Ми якраз транспортували особу, що постраждала. Слава Богу, водій лишився живим. А по лівій стороні – протипіхотне мінне поле. Там усе мінами всіяно, – говорить рятувальник.
На наступній фотографії – граната у відсіку для порошку в пральній машині.
Щодня і щоночі. Як франківський автосервіс малює автівки на передову (ФОТО)
Те, що граната стирчить із пралки, місцеві мешканці побачили з вікна й повідомили рятувальникам. Олександрові Куштапіну разом із колегою Володею Сірком довелося діставатися до неї через вікно.
Ракети, що позабивалися в землю, витягували ЗІЛом і лебідкою. Каже, такий снаряд застрягає в землі на глибину шість метрів і важить 280 кг.
А це – найбільш небезпечна міна, – Олександр показує на подовгастий металевий об’єкт кольору хакі. – На такій наші хлопці підірвалися. Це вже на Поліссі було. Вони (російські загарбники – Авт.) ці міни запускають з тубусів, і після цього залишаються картонні кружки, по них їх і можна вичислити. Сама ж міна розкидає десятиметрові розтяжки в різні боки. Якісь залишаються на кущах. Можна легко зачепити.
Каже, раніше бачили таке тільки на картинках. А от інформації про ці боєприпаси поки ніде нема. Тож піротехніки дізнаються про них з розмов та обміну інформацією з іншими силовими структурами.
Грубо кажучи, все на власний страх і ризик. Рішення приймаються відповідно до ситуації. Нашому підрозділу роботи вистачало. Але найгірша ситуація – в Чернігові, Харкові, Донецьку, Луганську і на півдні – в Миколаєві, Херсоні. Там цього дуже багато – масово, – говорить рятувальник.
Непочатий край роботи
Нині 10% від виїздів піротехнічного підрозділу на території Прикарпаття – це наслідки ще Першої світової війни. Така ж ситуація на Закарпатті та у Чернівецькій області. В Україні на розмінування всіх територій за оптимістичними розрахунками знадобиться не менше 10 років. Станом на 24 червня вже очищено понад 62 тисячі гектарів території, знешкоджено понад 45 тисяч вибухонебезпечних предметів, з них близько 2000 – це авіаційні бомби.
Олександр Куштапін каже, аби знищити усі небезпечні об’єкти на сході та півдні країни, знадобиться допомога інших країн та неурядових організацій з досвідом. Наразі піротехніки України вже співпрацюють з британської організацією Halo Trust, данською групою з розмінування DDG.
Ми проводили поверхневу очистку без використання металодетектора. За межами населених пунктів і в лісах, і в полях боєприпаси ще є в землі. Існують мінні поля. Роботи буде ще на роки, – каже Олександр Куштапін. – І на сході й півдні ще тривають бойові дії. Обстріли, замінування тривають. Думаю, в нас непочатий край роботи.
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.